Осколки - Kiiiom

Мы все хотим быть необычными,

Но что ты делаешь по вечерам?

Без повода кричишь, э

Снова что-то не так

Хоть недавно все было отлично, ха?

Неустойчивая психика

Необоснованная критика

Так хочешь, чтоб горды были родители,

Но глаза фиксуют моменты скучного жителя

Каждый дом!

таких примеров я немало видел

Серое белье тут ни при чем, я знаю правду

Мертвые глаза на меня смотрят через патлы

В них нету огня, но все опять скинут на карты

Мы забираем шансы у того, кто их достоин

Позже, просирая все, уходим портить новое

Не отрываем глаз от тех, кто делает погоду нам

За ними простирается след из костей, мы лопаем

Дома больше нету: дети покинули комнаты

Держим своё небо, хоть стоим на полусогнутых

Все мои проблемы — на груди следы от колотых

Все мои победы далеко на пыльных полках

Новая надежда утекает сквозь пальцы

Новые попытки ни к чему не приведут

В ответ один скрежет, механизм сопротивляется

Мы уже привыкли, продолжаем свой труд

Вхожу в состояние грогги

Из него — в состояние хаоса!

Боюсь, что мой путь тут недолгий

И разгоняюсь до сотни за раз

Тех, кто прорывается с боем

Трофеи в итоге украсят

Всю жизнь собирая осколки

Мечты в конце сложим пасьянс

Слышал этой лай?

Он о тебе и твоих близких

Кто-то смотрит с высока и веселится

Когда ты в чем-то верном, когда ничто не может изменить твоих решений

Хочешь быть первым?

Должен знать цену

В счастливом разуме не проснётся гений

Пока мы пробираемся через лианы сомнений

Все звери, чуя запах крови, выходят из тени,

Но в воздухе железо не пугает

Его мы переплавим на кольца

Мы сами заберём свои награды, проложим путь домой и вкрутим новое солнце

Оно над нами воссияет искренним потоком истинного света

Мы поменяем все местами, все свои пороки оставив без ответа

И как бы ни пытались нас запутать

Мы развяжем эти петли и разрубим этот узел

Мою улыбку не сотрут, и буду все уверенней делать только лучше

Новые надежды как заплаты на швы

Новые попытки воздадутся наверху

Глушим тот скрежет и идём как и шли

Мы уже привыкли, продолжаем свой труд

Вхожу в состояние грогги

Из него — в состояние хаоса!

Боюсь, что мой путь тут недолгий

И разгоняюсь до сотни за раз

Тех, кто прорывается с боем

Трофеи в итоге украсят

Всю жизнь собирая осколки

Мечты в конце сложим пасьянс

Ми все хочемо бути незвичайними,

Але що ти робиш по вечірах?

Без приводу кричиш, е

Знову щось не так

Хоч недавно все було чудово, ха?

Нестійка психіка

Необґрунтована критика

Так хочеш, щоб горді були батьки,

Але очі фіксують моменти нудного жителя

Кожен будинок!

таких прикладів я немало бачив

Сіра білизна тут ні при чому, я знаю правду

Мертві очі на мене дивляться через патли

В них немає вогню, але все знову скинуть на карти

Ми забираємо шанси у того, хто їх гідний

Пізніше, просираючи все, йдемо псувати нове

Не відриваємо очей від тих, хто робить погоду нам

За ними простягається слід з кісток, ми лопаємо

Вдома більше нема: діти покинули кімнати

Тримаємо своє небо, хоч стоїмо на півзігнутих

Всі мої проблеми — на грудях сліди від колотих

Всі мої перемоги далеко на пилових полицях

Нова надія витікає крізь пальці

Нові спроби ні до чого не приведуть

У відповідь один скрегіт, механізм пручається

Ми вже звикли, продовжуємо свою працю

Входжу в стан грогги

З нього — в стан хаосу!

Боюся, що мій шлях тут недовгий

І розганяюся до сотні за раз

Тих, хто проривається з боєм

Трофеї в підсумку прикрасять

Все життя збираючи уламки

Мрії в кінці кінці складемо пасьянс

Чув цей гавкіт?

Він про тебе і твоїх близьких

Хтось дивиться з висока і веселиться

Коли ти в чомусь вірному, коли ніщо не може змінити твоїх рішень

Хочеш бути першим?

Повинен знати ціну

У щасливому розумі не прокинеться геній

Поки що ми пробираємося через ліани сумнівів

Всі звірі, відчуваючи запах крові, виходять з тіні,

Але у повітря залізо не лякає

Його ми переплавимо на кільця

Ми самі заберемо свої нагороди, прокладемо шлях додому і вкрутимо нове сонце

Воно над нами засяє щирим потоком справжнього світла

Ми поміняємо всі місцями, всі свої пороки залишивши без відповіді

І як би ні намагалися нас заплутати

Ми розв'яжемо ці петлі і розрубаємо цей вузол

Мою посмішку не зітруть, і буду все впевненіше робити тільки краще

Нові надії як латки на шви

Нові спроби віддадуться нагорі

Глушимо той скрегіт і йдемо як ішли

Ми вже звикли, продовжуємо свою працю

Входжу в стан грогги

З нього — в стан хаосу!

Боюся, що мій шлях тут недовгий

І розганяюся до сотні за раз

Тих, хто проривається з боєм

Трофеї в підсумку прикрасять

Все життя збираючи уламки

Мрії в кінці кінці складемо пасьянс