Беникасим - хмыров

Было бы о чем мечтать, я бы мечтал о тебе

Было бы кого жалеть, я бы жалел себя

Если приобретать, то давай поближе к воде

Так, чтоб не помнить, закрыл ли двери, уходя

Полные карманы соли, ты не выглядишь довольной

На повторе звук прибоя нас к пескам

Ты не знаешь, сколько боли принесет тебе застолье

Ты стекаешь каплей крови по вискам

Сиреневый дождь, запотевший экран, я никому, никому, никому тебя не дам

И если ты считаешь, что было искусственно, я стану твоим граффити вокруг полотна

И мы поедем на метро по незнакомой нам ветке, и нахуя говорить вопрос,

если не хочешь знать ответа

Знаешь, сколько бы слогов я не записывал в заметки, знаешь, как бы мне продать

себя, чтобы Остаться бедным, знаешь

Мне все равно, где ты шляешься, когда вокруг только серое небо, мне все равно,

где ты шляешься, Ведь сегодня закончилось лето

Полные карманы соли, ты не выглядишь довольной

На повторе звук прибоя нас к пескам

Ты не знаешь, сколько боли принесет тебе застолье

Ты стекаешь каплей крови по вискам

Я все не могу вспомнить, где же я был, когда ты сходила с ума, я собираю в

поездку рюкзак, а ты все летишь и летишь из окна

Нам очень грустно с моей новой девчонкой заворачивать твои подарки,

что же ты наделала?

Это время по праву считается самым лучшим, чтобы лежать на море и курить траву,

и курить траву

Если я построю корабли, то ты их все равно разрушишь, так что я переживу,

я переживу

Помнишь, как мы собирали по копейке, чтобы улететь на юг, улететь на юг

Я спросил тебя: «Что же случилось?», и ты замолчала, так что теперь вы слышите,

что пою

Было бы о чем мечтать, я бы мечтал о тебе, было бы кого жалеть, я бы жалел себя

Если приобретать, то давай поближе к воде, так, чтоб не помнить,

закрыл ли двери, уходя

Було би про що мріяти, я б мріяв про тебе

Було би кого шкодувати, я би шкодував себе

Якщо купувати, то давай ближче до води

Так, щоб не пам'ятати, зачинив двері, йдучи

Повні кишені солі, ти не виглядаєш задоволеною

На повторі звук прибою нас до пісків

Ти не знаєш, скільки болю принесе тобі застілля

Ти стікаєш краплею крові по скронях

Бузковий дощ, запітнілий екран, я нікому, нікому, нікому тебе не дам

І якщо ти вважаєш, що було штучно, я стану твоїм графіті навколо полотна

І ми поїдемо на метро по незнайомій нам гілці, і нахуя говорити питання,

якщо не хочеш знати відповіді

Знаєш, скільки би складів я не записував у нотатки, знаєш, як би мені продати

себе, щоб Залишитися бідним, знаєш

Мені все одно, де ти вештаєшся, коли навколо тільки сіре небо, мені все одно,

де ти шляєшся, Адже сьогодні закінчилося літо

Повні кишені солі, ти не виглядаєш задоволеною

На повторі звук прибою нас до пісків

Ти не знаєш, скільки болю принесе тобі застілля

Ти стікаєш краплею крові по скронях

Я все не можу згадати, де ж я був, коли ти сходила з розуму, я збираю в

поїздку рюкзак, а ти все летиш і летиш з вікна

Нам дуже сумно з моїм новим дівчиськом завертати твої подарунки,

що ж ти наробила?

Цей час по праву вважається найкращим, щоб лежати на морі і курити траву,

і палити траву

Якщо я побудую кораблі, то ти їх все одно зруйнуєш, так що я переживу,

я переживу

Пам'ятаєш, як ми збирали по копійці, щоб полетіти на південь, полетіти на південь

Я спитав тебе: «Що сталося?», і ти замовкла, так що тепер ви чуєте,

що співаю

Було би про що мріяти, я б мріяв про тебе, було кого шкодувати, я би шкодував себе

Якщо купувати, то давай ближче до води, так, щоб не пам'ятати,

зачинив двері, йдучи