Ulos - Khid, RPK

Yeah

Tää on viimenen

Ja sit ei oo enää

Ja se menee näin

Tää ei oo yksinäiseten laulu, tää on kylmäks palanu aamu

Tulva nousee mun huoneessa, kun myrsky karkaa suonista

Pidätä henkee suon luomissa, aavikko pakenee puolestas

Tippunu valonsäteet eteen, hajal lattial tuijotan vaan

Elo karkaa loisteputkista

Ja kun etit mua viimeseen maanrakoon, löydät mut lähel aurinkoo

Kaiut leikkaa katuu, ikävä sisällä sulkee suun

Vedä se takas ennen kun kasvot on juuttunu

Epäkunnossa mun ääni maanalla painetta

Mä kasvatin vahingossa mustan aukon, kun mä etin avaruutta

Kantanu kylmiä väreitä mukana alusta asti tuu mukaan

Helppo ommella sielu kii, kävellä loppuun silmät kii

En oo enää se jäbä malmin metsäs

Selkä kohti maailmaa ja valonsäteet peräs

Pitämäs piilos lasihautaa enkeli reppuseläs

Valmiina lähteen vaan sen takii, ettei maailmaa tuu peräs

Tää paine pakenee huoneesta, sormista kuolleista

Sähkö laskeutuu, kunnes ikkunat särkyy kurvissa

Pidätä henkee uudestaan, vuori mun luureissa

Ihaillen totuuden tuoksu kadunmiehen puheissa

Ulos

Myrkyt kaatuu ulos

Ei seittii, ei enää

Ei enää, ei ketää

Ulos

Kadota musta ulos

Ei kotii, ei ketää

Ei enää, ei mitää

Ulos

Myrkyt kaatuu ulos

Ei seittii, ei enää

Ei enää, ei ketää

Ulos

Kadota musta ulos

Ei kotii, ei ketää

Ei enää, ei mitää

Mitä nyt törmää jäbään

Siistii et on eri meininki

Kun katon taaksepäin, kaupunki kasvaa väärinpäin

Ylösalasin roikkuu, ja soittaa ikuista torkkuu

Jälleen kerran myöhässä, mut kaamos kävi yökylässä

Ja käski lähettää terveiset, toivottavasti paranet

Hajataitto hävinny pois, ystävä antaa levyt pois

Kuiskaa mun perään, mä tiesin et sä heräät

Ei enää metsää, ei enää

Ei kestä, ei värejä pimeydestä

Vaan kaikki yhdessä

Kipinä kummaltkin puolelta, astuu alas vuoteelta

Kohottamassa katonrajaan, ettimässä huomista

Ei patinaa, kuparinauha kauniina

Neliraituri päälle, ja ghettotyylit nauhottaa

Ei kapinaa, eli ne ne nurkat rauhottaa

Ääriviivat pakenee pois, unettomuus on kaukana

Ei tyhjäkäyntiä, esittämässä ihmistä

Mä päästin irti, ja elän silti

Kiitos, ulos

Ulos

Myrkyt kaatuu ulos

Ei seittii, ei enää

Ei enää, ei ketää

Ulos

Kadota musta ulos

Ei kotii, ei ketää

Ei enää, ei mitää

Ulos

Myrkyt kaatuu ulos

Ei seittii, ei enää

Ei enää, ei ketää

Ulos

Kadota musta ulos

Ei kotii, ei ketää

Ei enää, ei mitää

Ulos

Ulos

Ulos

Ulos

так

Це останній

І його більше немає

І це відбувається так

Це не самотня пісня, це холодний спалений ранок

Повінь піднімається в моїй кімнаті, коли буря виривається з жил

Затримай подих у творіннях болота, натомість втече пустеля

Упавши промені світла попереду, розсипані по підлозі, я просто дивлюся

З люмінесцентних ламп витікає життя

І коли ти доженешся за мною до останньої щілини, ти знайдеш мене біля сонця

Луна розрізає вулицю, туга всередині закриває уста

Потягніть його назад, поки обличчя не застрягло

Не в порядку, мій голос під тиском

Я випадково виростив чорну діру, коли шукав космос

Кантану приносить із собою холодні почуття з самого початку

Легко шити душу кій, ходити до кінця очі кій

Я вже не той дурний рудий ліс

Спиною до світу та променями світла, що йдуть за тобою

У рюкзаку він зберігає приховану скляну гробницю з ангелом

Я йду готовий лише тому, що світ не йде за спину

Цей тиск виривається з кімнати, з пальців мертвих

Електрика спадає, аж вікна розбиваються на поворотах

Знову затримай подих, гора в моїх навушниках

Захоплюючись запахом правди у словах обивателя

Вийти

Отрута випадає

Не більше, не більше

Більше нікого

Вийти

Зникне затемнення

Ні дому, ні нікого

Більше нічого, нічого

Вийти

Отрута випадає

Не більше, не більше

Більше нікого

Вийти

Зникне затемнення

Ні дому, ні нікого

Більше нічого, нічого

Що, чорт візьми, відбувається?

Круто, ти в іншому настрої

Коли я озираюся назад, місто росте з ніг на голову

Тумбочка висить, і вічна дрімота кличе

Знову пізно, але каамос пішов у нічне село

І сказав мені передати мої вітання, я сподіваюся, що тобі стане краще

Дисторшн зник, друг віддає диски

Шепочіть за мною, я знав, що ти не прокинешся

Нема більше лісу, нема

Не можу взяти, немає кольорів з темного

Але всі разом

Іскра з обох сторін, ступає з ліжка

Піднімаючи до стелі, чекаючи завтрашнього дня

Без патини, мідна стрічка в чудовому стані

Увімкнуто чотириструнну, і стилі гетто записують

Ні бунту, тож ті кутки затихають

Контури тікають, безсоння далеко

Жодного холостого ходу, видавати себе за людину

Я відпустив, і я все ще живий

Дякую, вихід

Вийти

Отрута випадає

Не більше, не більше

Більше нікого

Вийти

Зникне затемнення

Ні дому, ні нікого

Більше нічого, нічого

Вийти

Отрута випадає

Не більше, не більше

Більше нікого

Вийти

Зникне затемнення

Ні дому, ні нікого

Більше нічого, нічого

Вийти

Вийти

Вийти

Вийти