Блюз о безусловном вреде пьянства - Х.. забей

Я глаз не мог закрыть, я думал, что же будет,

Если станут пить чуть больше наши люди,

И какой ущерб огромный понесет страна,

От этой водки и вина.

Рабочий у станка стоит на вахте гордо

Норма высока, его движенья тверды,

Но ни за что на свете он не дал бы план

Когда бы был рабочий пьян.

Колхозник хлеб убрал и был объявлен знатным

Он капли в рот не брал и трезвым был, понятно.

Не разобрал бы он, где плуг, где борона

Когда бы выпил он вина.

Писатель на посту стоит, не унывает,

Видит за версту и мысли выражает

Не смог быть столь глубоким быть его роман

Когда бы был писатель пьян.

И мы должны понять, что надо нам стремиться

К тому, чтоб твердо знать, когда остановиться,

А если понял, подставляй стакан.

Но только не напейся пьян.

Я очей не міг закрити, я думав, що буде,

Якщо будуть пити трохи більше наші люди,

І якої шкоди величезний зазнає країна,

Від цієї горілки і вина.

Робочий біля станка стоїть на вахті гордо

Норма висока, його рухи тверді,

Але ні за що на світлі він не дав б план

Коли б був робітник п'яний.

Колгоспник хліб прибрав і був оголошений знатним

Він краплі в рот не брав і тверезим був, зрозуміло.

Не розібрав би він, де плуг, де борона

Коли ви випив він вина.

Письменник на посту стоїть, не сумує,

Бачить за версту і думки висловлює

Не зміг бути таким глибоким бути його роман

Коли був би письменник п'яний.

І ми маємо зрозуміти, що треба нам прагнути

До того, щоб твердо знати, коли зупинитися,

А якщо зрозумів, підставляй склянку.

Але тільки не напийся п'яний.