Hola - Kendo Kaponi, Darlene

Hola, quiero escribirte otro día más

Que la paso sola

Aunque sé que mis palabras las ignoras

Y sé que no sirve de nada escribirlo en un papel

Cuánto te extraño, sé que más te voy a ver

Pero como que me pregunta siempre que él se va a acostar

Si mañana papá de regresar

Y ahí, es que me nubla la confusión

Por qué no sé qué decirle

Anda, dime por favor

Y ahí, es que me rompe el corazón

Porque esa misma pregunta

Cada día me hago yo

Son las 3:45 a.

m y adentro de mi carro

Ella de frente en una guagua

Las manos me sudan

Y solo espero ese momento

Es solo un robo

Pero esta noche yo gano

O simplemente, lo pierdo todo

Me sentenciaron doble vida

Son 200 el protocolo

Y en la cartel el juez tenía mi nombre con tres apodos

Le hablaron al jurado de un crimen organizado

Y yo callado en mi mente porque todo lo hice solo

Un crimen por amarrarlo, secuestro, por secuestrarlo

Y organiza’o de qué si yo lo hice sin pensarlo

Es más lo monté en el carro sin tocarlo

Las marcas de los brazos

Cuando el forcejeo pa' amarrarlo

Dentro del carro empezamo' a conversar

Yo le empecé a explicar casi nervioso

No puedo guiarlo

Vuelvo a amenazarle

Le digo «Amigo, déjate llevar»

Mientras lo alumbro

Sabiendo que nunca le iba a disparar

No soy persona de matar, ni de mentir, ni de robar

Pero perdí el empleo y de algún la’o lo tengo que sacar

Y antes que yo lo amordazara

Yo le dije que jurara

Que si yo le daba break y lo soltaba no iba a recordar mi cara

Al parecer sintió que no tenía nada que perder

Él se volvió a mover y el tiro se me safa sin querer

Así fue que pasó todo, así que apunta

Yo sueño con ver mi familia junta

Y no sé qué contestarte cada vez que me preguntas

Y ahí, es que me nubla la confusión

Por qué no sé qué decirle

Anda, dime por favor

Y ahí, es que me rompe el corazón

Porque esa misma pregunta

Cada día me hago yo

Una semana luego de mi sentencia

Me comuniqué y te dije

Que sólo por tres minutos mi voz había vuelto

Pero que yo nunca iba a poder salir de este lugar

Que le dijeras a nuestro hijo que yo había muerto

Y desde ese entonces han llegado cuatro cuartas por semana

Durante 16 años, al final de cada una de ellas

Dice que él pregunta por mí y que no sabe qué decir

Que si sólo te puedo responder una sola vez si se puede

Y es por eso que sólo hoy te diré qué decirle al nene

Dile que me encantaban los Mercedes

Y prometí que sí se puede

Un día me iba a comprar uno pa' pasearlo con ustedes

Dile que me encantaban las bromas

Y prometí llevarte a Roma

Y tú te conformabas con San Juan y el Parque Las Palomas

Caminar por adoquines, los domingos eran de cine

Y que antes que él naciera ya le habíamos compra’o patines

Me le explicas que la vida no es un juego de game boy

Mira las cosas que yo hice y es por eso que no estoy

Me siento muerto, a veces leo las cartas y me divierto

Porque siento que de alguna forma ya yo he vuelto a ese lugar

Con los detalles que nunca los voy a olvidar

Sabiéndolo to' de mi cuento estando claro del final

Yo dejo que las horas pasen y que las verdades nunca se disfracen

No quiero que tú y el nene por mi culpa se matracen

Tú me hiciste y eso a mí me pone triste

Porque tú tienes futuro pero el mío ya no existe

Y ahí, es que me nubla la confusión

Por qué no sé qué decirle

Anda, dime por favor

Y ahí, es que me rompe el corazón

Porque esa misma pregunta

Cada día me hago yo

A sus 44 años

El ex-pequeño monte de Christian

Está sepultado junto y de ese mismo lado

Donde los recuerdos prometen no dejar de lastimar

Donde los sentimientos que un día enterró

Hoy han dado fruto de una vida a muerte

Enferma de esa nostalgia que sólo promete curar

Con remedios caseros, de sábanas amarradas

En los tubos oxidados de una litera

Que ha visto el desolado deterioro sentimental

De almas que han transitado solas

Hasta que optaron por el suicidio

A los 20 años, Christian perdió su libertad

Y lleva 24 años de sentencia

Su ex-esposa aún le guarda el secreto en frente de su hijo

Que a sus 23 años piensa que papá está muerto

Aún papá estando vivo

Christian, hace 7 años, de seis a cinco de la tarde

Después del segundo conteo

Ya no oyen su nombre gritar

Cuando el gobierno llega con el correo

Porque su ex-esposa al parecer entendió

Lo último que Christian en aquella carta le escribió

«Amor, olvídame y vive, tú lograrás ser feliz el día en que entiendas que a los

muertos no se les escribe, te amo, Christian se despide»

Привіт, я хочу написати тобі в інший день

що я проводжу його сам

Хоча я знаю, що ти ігноруєш мої слова

І я знаю, що немає сенсу записувати це на папері

Як сильно я сумую за тобою, я знаю, що буду бачити тебе більше

Але він завжди запитує мене, коли він лягає спати

Так, завтра тато повернеться

І ось, це те, що плутанина затьмарює мене

бо я не знаю що сказати

Давай, скажи мені, будь ласка

І ось, це розбиває мені серце

бо те саме питання

Кожен день роблю сама

Зараз 3:45 ранку.

я і всередині моєї машини

Вона з фронту в автобусі

мої руки пітніють

І я просто чекаю цього моменту

Це просто пограбування

Але сьогодні ввечері я перемагаю

Або просто втратити все

Мене засудили до подвійного життя

Вони 200 протокол

А на плакаті судді було моє прізвище з трьома прізвиськами

Вони розповіли присяжним про організовану злочинність

А я подумки мовчу, бо все робив сам

Злочин за те, що зв’язали його, викрадення, за викрадення

І організувати, що, якби я зробив це, не замислюючись про це

Тим більше я вмонтував його в машину, не торкаючись

Знаки рук

Коли він намагався зв’язати його

В машині ми почали розмовляти

Я почав пояснювати майже нервово

Я не можу керувати цим

Я знову погрожую йому

Я кажу йому: «Друже, відпусти себе»

Поки я запалю

Знаючи, що я ніколи не збираюся його стріляти

Я не людина, щоб вбивати, не брехати чи красти

Але я втратив роботу і якимось чином мені потрібно з нею виходити

І перед тим, як я заткну йому рот

Я сказав йому присягатися

Що якщо я дам йому перепочинок і відпущу, він не згадає мого обличчя

Мабуть, він відчував, що йому нічого втрачати

Він знову поворухнувся, і постріл вислизнув з моєї руки

Так все і сталося, тож прицілься

Я мрію побачити свою сім'ю разом

І я не знаю, що відповісти щоразу, коли ти мене запитаєш

І ось, це те, що плутанина затьмарює мене

бо я не знаю що сказати

Давай, скажи мені, будь ласка

І ось, це розбиває мені серце

бо те саме питання

Кожен день роблю сама

Через тиждень після мого вироку

Я зв'язався і сказав вам

Лише за три хвилини мій голос повернувся

Але що я ніколи не зможу покинути це місце

Що ти сказав нашому синові, що я помер

І з тих пір прибуло чотири чверті на тиждень

По 16 років, наприкінці кожного з них

Він каже, що просить мене і не знає, що сказати

Це якщо я можу відповісти вам лише один раз, якщо ви можете

І тому тільки сьогодні я розповім вам, що сказати малюкові

Скажи йому, що я любив Мерседес

І я пообіцяв, що це можна зробити

Одного разу я збирався купити один, щоб прогулятися з тобою

Скажи йому, що мені подобаються жарти

І я обіцяв відвезти вас до Риму

І ви залишилися задоволені Сан-Хуаном і Парк Лас-Паломас

Гуляючи по бруківці, неділі були кіно

І що до його народження ми вже купили йому ковзани

Ви пояснюєте йому, що життя - це не гра для хлопчиків

Подивіться на те, що я зробив, і тому я ні

Я відчуваю себе мертвим, іноді читаю картки і розважаюся

Бо я відчуваю, що якимось чином я вже повернувся туди

З деталями, які я ніколи не забуду

Знаючи все про мою історію, я зрозумів кінець

Я дозволяю годинам минати, а істина ніколи не приховується

Я не хочу, щоб ви з дитиною через мене вбили один одного

Ти зробив мене, і це мене засмучує

Тому що у вас є майбутнє, але моє більше не існує

І ось, це те, що плутанина затьмарює мене

бо я не знаю що сказати

Давай, скажи мені, будь ласка

І ось, це розбиває мені серце

бо те саме питання

Кожен день роблю сама

У 44 роки

Колишня маленька гора Крістіана

Похований разом і з одного боку

Де спогади обіцяють не перестати боліти

Де почуття, що одного дня поховали

Сьогодні вони дали плоди від життя до смерті

Набридло тією ностальгією, яка тільки обіцяє вилікувати

Домашними засобами, із зав’язаних простирадл

В іржавих трубах двоярусного ліжка

Хто бачив безлюдне сентиментальне погіршення

Про душі, які подорожували на самоті

Поки не обрали самогубство

У 20 років Крістіан втратив свободу

І він має 24 роки позбавлення волі

Його колишня дружина досі тримає його таємницю перед сином

Що в 23 роки він думає, що тато помер

Тато ще живий

Крістіан, 7 років тому, з шостої до п’ятої години дня

Після другого підрахунку

Вони більше не чують крику свого імені

Коли уряд прийде з поштою

Бо колишня дружина, мабуть, зрозуміла

Останнє, що Крістіан написав у цьому листі

«Люби, забудь мене і живи, ти будеш щасливий того дня, коли це зрозумієш

Мертвим не пишуть, я люблю тебе, Крістіан прощається»