Posejdon, Pt. 2 - Kendi

1. oktobar 1989

Svuda mrak, ali ima nekog osim mene

Postoji nacin da utvrdim

Ko se jos krije to u majcinoj utrobi

Moj brat blizanac, istog dana zacet

Ali majka prioda je izabrala jaceg

Najjaci opstaju, guraju do pobede

Mor’o sam da ga pojedem

On od tada zivi u meni

On siri nemir

Ja sam prilicno nevin

Za sve, branio sam se

Al' nema dokaza ni opravdanja

Za takve postupke

Dok porota ne prihvati fenomen

Dvostruke licnosti, ali ne, ne, ne

Moj gospodar i lutkar, podstanar iznutra

Kockar koji muti do poslednjeg minuta

Ustaje u sumrak i ostaje do jutra

Ostavlja mi rusvaj kad osvane sutra

On za trenutak

Postane brutalan

Osoba mutant, monstrum i utvara

Pric’o sa psihologom, sve zapisiv’o olovkom al' nista nije pomoglo,

on je i dalje tu

Evo me stizem, tvoj fiktivni brat

Obrcem dobro u zlo, pretvaram javu u san

Aha, seoba desice se kad tad

Deoba celija, a do tada

Bicemo jin i jang, Dr.

Dzekil i Mr.

Hajd

1.oktobar 1989

Nasa draga majka ne zna kakav nosi teret

Protiv tebe da se borim, ne bojim se

Al' sam agorafobican, plasi me samo spoljni svet

Zelim da zauvek u nekom parazitiram

Prikrivam od ljudi koji misle da sam fiktivan

Da se rodim mesto njega ne bi imalo poente

Pustio sam da me pojede

O, od tada zivim u njemu

Spavam prvu, drugu smenu, pa nocu stupam na scenu

Da su znali sta se dogadja, da porodjaj oslobadja

Polu-djavola bio bi pobacaj, ali ne

Oni vole svog jedinca, ljubimca i mezimca

Ne znajuci da se u njemu krije ubica bez lica

Samo crne roznjace

Kao Rorsahove mrlje, zivo mrtvorodjence

Zreo za ludnicu, lucidan sam

Trbohozborac sto bunca kroz san

Samoubica, um suicidan

Nocu mesecari ulicama

Podvojena licnost, Edvard Norton iz Primal Fear-a

I dalje traje, al' nema mnogo do kraja filma

Ne bi nas vise zadrzavao zive

Uzecu zilet, prerezacu nam zile

Tacno u ponoc sam stajao na vratima

Otvorio je covek, duga brada, crna mantija

Krv je sikljala niz grkljan

Uzviknuo je — Gospodine, ovo je crkva

Klececi sam zagrlio oltar

Pod oslikanom kupolom otvorio se portal

Bljesak munje duz kapitela stubova

Drzim se za stomak, sa stegnutim zubima

Muka mi je, muti mi se vid, vrti mi se u glavi

Plafon crkve u beskrajnoj spirali

Prividjaju mi se stvari, povracam

Al' k’o da onog djavola oslobadjam

Jer bolje mi je, bacam pogled na pod

I vidim fetus sa mojim likom (to je on)

To je on, nakon tolikih ubistava

U slowmotionu portal ga usisava

Cuje se hor andjela, pevaju cudnu pesmu

Bogorodica place krv, stubovi se tresu

Naslonjen na fresku, al' ruka mi propada

U cetvrtu dimenziju, gubim tlo pod nogama

I dalje ne znam da l' je to bila stvarnost ili san

Al' jedno znam, svako od nas

Je pomalo Dr.

Dzekil, pomalo Mr.

Hajd

1 жовтня 1989 року

Скрізь темно, але є хтось крім мене

Є спосіб визначити

Хто ще ховає це в утробі матері

Мій брат-близнюк, зачатий того ж дня

Але свекруха вибрала сильнішого

Найсильніші виживають, прагнучи до перемоги

Мені довелося це з'їсти

Відтоді він живе в мені

Він поширює неспокій

Я досить невинний

За всіх я захищався

Але немає жодних доказів чи виправдань

За такі дії

Поки журі не прийме це явище

Подвійні особистості, але ні, ні, ні

Мій господар і лялькар, орендар всередині

Гравець, який заїкається до останньої хвилини

Він встає в сутінках і залишається до ранку

Це залишає мене зруйнованим, коли завтра світає

Він на мить

Це стає брутальним

Мутант, монстр і привид

Поговоріть з психологом, запишіть все олівцем, але нічого не допомогло,

він все ще там

Ось я йду, ваш вигаданий брат

Я перетворюю добро на зло, я перетворюю реальність на мрію

Так, колись міграція відбудеться

Поділ клітини, а до тих пір

Ми будемо інь і ян, докторе.

Дзекіль і пан.

Гайд

1 жовтня 1989 року

Наша рідна мати не знає, який тягар несе

Воювати проти вас я не боюся

Але я агорафоб, мене лякає тільки зовнішній світ

Я хочу паразитувати на когось назавжди

Я ховаюся від людей, які думають, що я вигадана

Народитися на його місці не було б сенсу

Я дозволив йому з'їсти мене

О, з тих пір я в ньому живу

Я сплю першу, другу зміну, тому вночі виходжу на сцену

Щоб вони знали, що відбувається, щоб пологи звільнили

Напівдиявол був би абортом, але ні

Вони люблять свою єдину дитину, домашнього улюбленця і домашнього улюбленця

Не знаючи, що в ньому ховається безликий вбивця

Тільки чорні рогівки

Як плями Рорса, живі мертвонароджені

Зрілий до божевілля, я розумний

Шлунок винищує сон

Самогубство, самогубство

Вночі вулицями бродять сомнамбули

Роздвоєна особистість, Едвард Нортон із Primal Fear

Це все ще триває, але ненадовго до кінця фільму

Він би більше не тримав нас в живих

Я візьму бритву, Поріжу нам вени

Рівно опівночі я стояв біля дверей

Його відкрив чоловік, довга борода, чорна мантія

Кров стікала в її горло

Він вигукнув – Пане, це церква

Ставши на коліна, я обійняв вівтар

Під розписним куполом відкрився портал

Спалах блискавки вздовж капітелів стовпів

Я тримаюся за живіт, зціпивши зуби

Мені погано, зір затуманений, голова крутиться

Стеля церкви по нескінченній спіралі

У мене бачення, мене блює

Але це як звільнення цього диявола

Бо мені краще, я дивлюся в підлогу

І я бачу плід зі своїм персонажем (це він)

Це він після стількох вбивств

У сповільненій зйомці портал засмоктує його

Чути хор ангелів, співають дивну пісню

Богородиця кров плаче, стовпи трусяться

Спираючись на фреску, моя рука розвалюється

У четвертому вимірі я втрачаю землю під ногами

Я досі не знаю, чи це була реальність чи сон

Але я знаю одне, кожен з нас

Чи є маленький Dr.

Джекіл, маленький містер

Гайд