What Time Is It? - Ken Nordine

There was this guy who was a regular guy who lived a regular life

Got up 7:30 every morning

Had the same breakfast

Kissed the same wife goodbye every morning

Went to the same office

Came home Monday through Friday

On Saturdays, he played with the children

Did handywork around the house

Sundays, he took the family out on the station wagon to the suburbs

And there, they looked at the houses and the trees, the billboards,

the gasoline stations, and the railroad crossings

And his life might have gone on like this forever

Except one night, something strange happened to him

You see, he went to bed at 10:30

And some of his friends stayed up later

And one of them, closing up a place that closed at two in the morning,

decided to call this «regular liver»

And said, «What time is it?», on the telephone

When he woke up and he said, «Who's this?

Who’s this?

It’s, it’s,

it’s two o’clock in the morning, it’s no time to call.

Bye!»

But the practical joker called every night, two o’clock in the morning

He did this for two weeks

Friend said, «Who is it?

Stop!»

Finally, after two weeks, the practical joker lost interest in the joke and did

stop

Then came two o’clock and the phone didn’t ring

So he woke up

«Why isn’t the phone ringing?»

He discovered that the only way that he could go back to sleep was to say, «What time is it?»

Look at his watch and say, «two o’clock»

And he could sleep

He did this a couple of nights until he began to think:

«It's two o’clock where I am

What time is it in New York?

Or in Hollywood?

Or in London?

Or Hong Kong?

And Cairo?»

He didn’t know

So the next day, he went out and he bought himself some clocks

He got clocks from all over and he put them all over the walls

And the time was there

He knew what time it was everywhere that counted

And this made him feel comfortable

He became so interested in time that he got little egg timers and gave them

away as presents

He read about time in, in books

Sidereal time: time way out in the universe

He knew what time it was on Arcturus and the Pleiades and the Milky Way

One night, though, at two o’clock in the morning, the light wouldn’t go on;

the fuse had blown

But suddenly, he realized he knew what time it was without even looking

Not only in the important cities of this world, but in the entire universe

And naturally, began to brag a little the next day

He told people, «I know what time it is»

And they tested him and he did know

The Administration had changed at this particular time and they wanted to save

money

So they got rid of all their astronomers, all their telescopes, their weights

and measures

And they put this man in Washington in a little room

Where he sits to this day, simply saying:

«BEEP.

The time now is…»

Був такий хлопець, який був звичайним хлопцем, який жив звичайним життям

Щоранку вставав 7:30

Снідали так само

Щоранку цілував одну і ту ж дружину на прощання

Пішов у той самий офіс

Приходив додому з понеділка по п’ятницю

По суботах грався з дітьми

Виконав ручну роботу по дому

По неділях він возив сім’ю на універсалі в передмістя

І там вони подивилися на будинки та дерева, рекламні щити,

АЗС, залізничні переїзди

І його життя могло тривати так вічно

За винятком однієї ночі, з ним сталося щось дивне

Бачите, він ліг спати о 10:30

А деякі з його друзів не спали пізніше

І один із них, закриваючи місце, яке зачинялося о другій годині ночі,

вирішив назвати це «звичайна печінка»

І сказав по телефону: «Котра година?».

Коли він прокинувся і сказав: «Хто це?

Хто це?

Це, це,

Зараз друга година ночі, не час дзвонити.

До побачення!»

Але практичний жартівник дзвонив щовечора, о другій годині ночі

Він робив це протягом двох тижнів

Друг сказав: «Хто це?

СТОП!"

Нарешті, через два тижні практичний жартівник втратив інтерес до жарту і зробив

СТОП

Потім настала друга година, а телефон не дзвонив

Тож він прокинувся

«Чому не дзвонить телефон?»

Він виявив, що єдиний спосіб повернути ся спати — це сказати: «Котра година?»

Подивіться на його годинник і скажіть «друга година»

І він міг спати

Він робив це пару ночі поки не почав думати:

«Я зараз о другій годині

Котра година в Нью-Йорку?

Або в Голлівуді?

Або в Лондоні?

Або Гонконг?

А Каїр?»

Він не знав

Тож наступного дня вийшов і купив собі кілька годинників

У нього годинники звідусіль, і він поставив їх на всі стіни

І час був

Він знав, скільки часу всюди важить

І від цього йому було комфортно

Він так цікавився часом, що взяв маленькі таймери для яєць і дав їх

у подарунки

Він читав про час у книгах

Звездний час: вихід часу у Всесвіті

Він знав, яка година на Арктурі, Плеядах та Чумацького Шляху

Одного разу вночі, о другій годині ночі, світло не горіло;

перегорів запобіжник

Але раптом він усвідомив, що знає, скільки зараз, навіть не дивлячись

Не лише у важливих містах цього світу, а й у усьому всесвіті

І, природно, на наступний день почав трохи хвалитися

Він говорив людям: «Я знаю, котра година»

І вони випробували його, і він знав

У цей конкретний час змінилася адміністрація, і вони хотіли заощадити

гроші

Тож вони позбулися всіх своїх астрономів, усіх їхніх телескопів, їхньої ваги

і заходи

І вони помістили цього чоловіка у Вашингтоні в маленьку кімнату

Де він сидить до цього дня, просто кажучи:

«БІП.

Зараз час…»