Идеальна - Keltos

Ты, безусловно, мой идеал,

И все сомнения развеятся пеплом,

Но я ведь выдумал тебя сам,

Вот только в жизни так и не встретил…

Сколько еще будет пройдено миль,

В попытках познать твой нетронутый внутренний мир,

Словно в метро, и мне впервые так трудно идти,

Потеряв ориентрир, — эти люди, перроны, пути.

Я не боюсь оставить прошлое позади,

Ведь можно позже сойти, где-то на конечной, пойми…

Я до сих верю в магию вечной любви,

знаю, мой семафор где-то подмигнёт мне вдали…

Вагон для двоих, рука в руку, мы ближе друг к другу,

Скованный тип, и меня накроет, словно крик в рупор,

Ты не пошлешь меня на три буквы.

Быть грубой?

Если только ты будешь не в духе.

Всегда знаешь, как задеть за живое,

Ты не из тех, кто сверлит мозг

Днем и ночью, как сосед за стеною,

Сырая постель, и ты в ней подобно Анаконде,

В объятиях сильней сжав,

Я тону в твоих сладких стонах.

Ты, безусловно, мой идеал,

И все сомнения развеятся пеплом,

Но я ведь выдумал тебя сам,

Вот только в жизни так и не встретил…

Грациозна, горда и свободна,

Воплощение огня, и я в поисках нужных подходов,

Чтоб разгадать тебя нужны сотни паролей, кодов,

Я в роли сапера, но ты опасна как красный провод.

Эта игра, и я как будто робот

При виде тебя всегда волнуюсь как маменькин олух.

В мою память вбита клеймом, как будто тэг Зорро,

Неизлечимо болен, но я не клиент скорой.

С каждой минутой влюбляюсь в тебя снова и снова,

Все твои стороны, и пусть это рискованно,

Словно ветром надуло голову,

Я лечу как комета к ней, так круто быть очарованным.

Слепо верю твоим глазам,

Я готов разгадать тебя, как чьи то треки гадает Шазам

Насколько крепок союз «рэпер + идеал»,

Бред это все, я будто вепрь, как бы не так.

Ты, безусловно, мой идеал,

И все сомнения развеются пеплом,

Но я ведь выдумал тебя сам,

Вот только в жизни так и не встретил…

Буду бродить за тобой по пятам,

Мои чувства к тебе пылают огнем, как плита,

Я не встречу такую как ты никогда, никому не отдам,

Беру на таран, но могу все разрушить как ураган.

Полный вагон, оглянувшись по сторонам,

Быть дураком надо, дабы поверить в такие чудеса,

Эти чужие взгляды и голоса,

Где ты, мой идеал?

но я ведь выдумал тебя сам…

Ти, безумовно, мій ідеал

І всі сумніви розвіяться попелом,

Але я бо вигадав тебе сам,

От тільки в житті так і не зустрів…

Скільки ще буде пройдено миль,

У спробах пізнати твій незайманий внутрішній світ,

Немов у метр, і мені вперше так важко йти,

Втративши орієнтир, ці люди, перони, шляхи.

Я не боюся залишити минуле позаду,

Адже можна пізніше зійти, десь на кінцевій, зрозумій…

Я досі вірю в магію вічного кохання,

знаю, мій семафор десь підморгне мені вдалині.

Вагон для двох, рука в руку, ми ближче один до одного,

Скутий тип, і мене накриє, немов крик у рупор,

Ти не пошлеш мене на три літери.

Бути грубою?

Якщо тільки ти будеш не в духу.

Завжди знаєш, як зачепити за живе,

Ти не з тих, хто свердлить мозок

Вдень і вночі, як сусід за стіною,

Сира постіль, і ти в ній подібно до Анаконди,

В обіймах сильніше стиснувши,

Я тону в твоїх солодких стогнах.

Ти, безумовно, мій ідеал

І всі сумніви розвіяться попелом,

Але я бо вигадав тебе сам,

От тільки в житті так і не зустрів…

Граціозна, горда і вільна,

Втілення вогню, і я в пошуках потрібних підходів,

Щоб розгадати тебе потрібні сотні паролів, кодів,

Я ролі сапера, алети небезпечна як червоний провід.

Ця гра, і я ніби робот

Побачивши тебе завжди хвилююся як матусь дурень.

В мою пам'ять убита тавром, ніби тег Зорро,

Невиліковно хворий, але не клієнт швидкої.

З кожної хвилини закохаюся в тебе знову і знову,

Всі твої сторони, і нехай це ризиковано,

Немов вітром надуло голову,

Я лікую як комета до неї, так круто бути зачарованим.

Сліпо вірю твоїм очам,

Я готовий розгадати тебе, як чиїсь треки ворожить Шазам

Наскільки міцний союз «репер + ідеал»,

Маячня це все, я ніби вепр, як би не так.

Ти, безумовно, мій ідеал

І всі сумніви розвіються попелом,

Але я бо вигадав тебе сам,

От тільки в житті так і не зустрів…

Бродитиму за тобою по п'ятах,

Мої почуття до тебе палають вогнем, як плита,

Я не зустріну таку як ти ніколи, нікому не віддам,

Беру на таран, але можу все зруйнувати як ураган.

Повний вагон, озирнувшись по сторонах,

Бути дурнем треба, щоб повірити в такі чудеса,

Ці чужі погляди і голоси,

Де ти мій ідеал?

але я бо вигадав тебе сам...