Bleu - Kells

Je vis au creux

De ce que mes fers

Ont laissé choir

Dans l'éphémère,

Le doux visage d’une illusion

Qui me berce de ses reflets.

Je souhaite en vain

Que s'éveillent les objets de mes rêves,

M’enivrer enfin de chimères.

M’enivrer loin de cet enfer!

Respire sans fin le bleu d’une nuée d’air.

Les jours s’enchaînent,

Les heures ne décèlent

Qu’une porte au goût de désespoir.

Les jours s’enchaînent,

Le sort ne révèle,

Qu’une porte au bout du dérisoire.

Je cherche encore

Ce bleu qui m'éclaire,

Levant ce poids crépusculaire.

Le doux mirage d’une déraison

Qui me crève dans ses filets.

Je crache en plein sur le suaire

Qui recouvre mes lèvres.

Délivrer l'âme de ce calvaire.

Délier ce qui m’aliène.

J’explore mon imaginaire.

Le monde dort tandis que l'éther

Nous enlace!

Choie ces nuées d’air!

Я живу в дуплі

З чого мої праски

Впали

в ефемерному,

Миле обличчя ілюзії

Який мене розгойдує своїми відблисками.

Я марно бажаю

Нехай прокинуться предмети моїх мрій,

Щоб нарешті сп’янити химерами.

Напийся геть з цього пекла!

Безкінечно дихати блакиттю хмари повітря.

Дні минають,

Години не розкривають

Ніж двері, що мають смак відчаю.

Дні минають,

Доля не розкриває,

Лише двері в кінці глузування.

Я все ще шукаю

Цей синій, що освітлює мене,

Підняття цієї сутінкової ваги.

Солодкий міраж нерозумності

Хто вбиває мене в свої тенета.

Плюю прямо на саван

Який закриває мої губи.

Визволи душу з цієї Голгофи.

Розв’яжіть те, що мене віддаляє.

Я досліджую свою уяву.

Світ спить, поки ефір

Обійми нас!

Цінуйте ці хмари повітря!