Eileen - Keb' Mo'

It was late one Friday night

I was out with a few of the boys

We were talking loud

Havin' ourselves a real good time

That’s when I first saw Eileen

Way down at the end of the bar

She was sittin' all alone

Havin' herself a real good cry

So I went over with my rum and coke

Sat down beside her

And I told her one of my jokes

And through her tears she started laughing

So we introduced ourselves

And we talked just a little bit more

But before too long we heading towards the door

Alright

She led the way, I was close behind

She turned and reached for my hand

Like a stranger that I had known before

We got on a subway train

And we rode all night

Sweet sweet goodbye kisses

In the morning light

And we were burning with desire

When I called her on the phone

There would be nobody home

And I never saw Eileen again

I remember everything that she told me

But why’d she have to go and disappear?

Sometime later, I was out with a few of the boys

We were talking loud

Havin' ourselves a real good time

Then came the question

Whatever happened to that girl at the end of the bar

Who was sittin' all alone

Havin' herself a real good cry?

We went riding on a subway train

Sweet Eileen was her name

And I never got to know her

The way I really wanted to

I thought we were connecting

I guess I never really got through

Cause when I called her on the phone

There would be nobody home

And I never saw Eileen again

When I ride the evening train

Memories remain

And I never saw Eileen again

Never saw Eileen again

Never saw Eileen again

Eileen

Sweet Eileen

Eileen

She never really cared for me

Whatever happened?

Eileen

Було пізно ввечері п’ятниці

Я виходив із декількома хлопчиками

Ми голосно розмовляли

Дуже добре проводимо час

Тоді я вперше побачив Ейлін

Внизу в кінці бара

Вона сиділа сама

Вона дуже добре плакала

Тож я зайшов із ромом і колою

Сів біля неї

І я розповіла їй один зі своїх жартів

І крізь сльози почала сміятися

Тож ми представилися

І ми ще трохи поговорили

Але незабаром ми прямуємо до дверей

добре

Вона вела вперед, я був позаду

Вона повернулася й потяглася до моєї руки

Як незнайома людина, яку я знав раніше

Ми сіли на потяг метро

І ми їхали всю ніч

Солодкі солодкі поцілунки на прощання

У ранковому світлі

І ми горіли бажанням

Коли я зателефонував їй по телефону

Не було б нікого вдома

І я ніколи більше не бачив Ейлін

Я пам’ятаю все, що вона мені сказала

Але чому вона мала піти й зникнути?

Через деякий час я вийшов із кількома хлопцями

Ми голосно розмовляли

Дуже добре проводимо час

Потім постало питання

Що б не сталося з тією дівчиною в кінці бару

Хто сидів сам

Чи вона сама дуже добре плакала?

Ми їхали на потягу метро

Її звали Солодка Ейлін

І я ніколи не познайомився з нею

Так, як я справді хотів

Я думав, що ми з’єднуємось

Здається, я ніколи не проходив

Тому що, коли я зателефонував їй по телефону

Не було б нікого вдома

І я ніколи більше не бачив Ейлін

Коли я їду вечірнім потягом

Залишаються спогади

І я ніколи більше не бачив Ейлін

Більше ніколи не бачив Ейлін

Більше ніколи не бачив Ейлін

Ейлін

Мила Ейлін

Ейлін

Вона ніколи не піклувалася про мене

Що б не сталося?

Ейлін