Kicy Bidy I Bokha - Kayah

Tyle smutków!

Dróg niemało!

Tyle ostrych kamieni w stopy się wbijało!

Ileż koło uszu kul nam przeleciało!

Ile błot!

Jakie deszcze!

Ile krwawych łez jeszcze!

Ile włosów z głów, z warkoczy

rwały nam gałęzie w nocy!

Ach, wielki Boże, któryś jest w niebie,

ratuj nam życie, błagamy Ciebie!

Tyleśmy przeszli bied i niedoli!

Czy nigdy spocząć los nie pozwoli?

Jak ptaki zimą, albo ryby,

kiedy je złowi wędka czyja,

tak strach nas dręczy, zły los zabija.

Niechaj wszyscy Cyganie

przybiegną tu blisko,

jak do lasu, gdzie wielkie ognisko

i gdzie w światłach słonecznych wszystko.

Niechaj na to moje śpiewanie

wszyscy zewsząd się zejdą Cyganie,

żeby słów mych wysłuchać,

odpowiedzieć na nie.

Скільки горя!

Є багато доріг!

У ногах було стільки гострих каменів!

Скільки куль пролетіло повз наші вуха!

Скільки бруду!

Які дощі!

Скільки ще кривавих сліз!

Скільки волосся з голів, з кісок

рвали вночі наші гілки!

Ах, великий Боже, що єси на небі,

врятуй нам життя, ми благаємо тебе!

Ми пережили стільки злиднів і бід!

Невже доля ніколи не дасть їй спокою?

Як птахи взимку чи риби,

коли їх спіймає чиясь вудка,

так нас мучить страх, лиха доля вбиває.

Нехай всі цигани

вони підійдуть близько

як до лісу, де велике багаття

і де все в сонячному світлі.

Нехай мій спів за це

Звідусіль прийдуть цигани,

щоб почути мої слова,

відповісти на них.