Aveva un Bovero - Katyna Ranieri, Riz Ortolani and his Orchestra

Nella sera fredda e scura

Presso il fuoco del camino

Quante storie quante fiabe

Raccontava il mio nonnino;

La più bella che ricordo

È la storia di un amore

Di un amore appassionato

Che felice non finì

Ed il cuore di un poeta

A tal punto intenerì

Che la storia di quei tempi

Mise in musica così:

Aveva un bavero color zafferano

E la marsina color ciclamino

Veniva a piedi da Lodi a Milano

Per incontrare la bella Gigogin

Passeggiando per la via

Le cantava mio dolce amor

Gigogin speranza mia

Coi tuoi baci mi rubi il cuor

Ma con altri del paese

In Piemonte fu mandato

E per essere vicino

Col suo cuore innamorato

Sopra l’acqua di una roggia

Che passava per Milano

Perché lei lo raccogliesse

Ogni dì posava un fior

Lei con ansia lo aspettava

Sospirando attorno amor

E bagnandolo di pianto

Lo stringeva forte al cuor

Lui saputo che il suo ritorno

Finalmente era vicino

Sopra l’acqua un fior d’arancio

Deponeva un bel mattino;

Lei, vedendo e indovinando

La ragione di quel fiore

Per raccoglierlo si spinse

Tanto tanto che cascò;

Sopra l’acqua, con quel fiore

Verso il mare se ne andò …

E anche lui, per il dolore

Dal Piemonte non tornò…

Lei lo attese fra le stelle

Su nel cielo stringendo un fior

E in un sogno di poesia

Si trovarono uniti ancor

У холодний і темний вечір

Біля вогню в каміні

Скільки оповідань, скільки казок

Мій дід казав;

Найкрасивіший, який я пам'ятаю

Це історія кохання

Про палке кохання

Як щасливі не закінчилися

І серце поета

У цей момент він пом’якшився

Яка історія тих часів

Він поклав це на музику так:

У нього був шафрановий комір

І фрак цикламенового кольору

Він прийшов пішки з Лоді до Мілана

Зустріти красуню Гігогіна

Прогулюючись по вулиці

Моя мила любов їй співала

Гігогін моя надія

Своїми поцілунками ви крадете моє серце

Але з іншими в країні

Його відправили в П'ємонт

І бути поруч

З закоханим серцем

Над водою каналу

Проїзд через Мілан

Щоб вона його підняла

Кожен день він ставив квітку

Вона з нетерпінням чекала його

Зітхаючи навколо кохання

І купає його сльозами

Вона міцно притиснула його до свого серця

Він знав своє повернення

Нарешті він був близько

Над водою апельсиновий цвіт

Він ліг одного прекрасного ранку;

Ви, бачачи і здогадуючись

Причина цієї квітки

Щоб підняти, він штовхнув

Так сильно, що впав;

Над водою, з тією квіткою

Він пішов до моря...

І він теж, від болю

Він не повернувся з П'ємонту...

Вона чекала його серед зірок

Вгорі в небі тримає квітку

І уві сні поезії

Вони знову згуртувалися