По краю пропасти - Катя Бужинская

Снова ливни льют в моей душе, не переписать любви сюжет.

Ты в другой семье, но день и ночь ждёт тебя наша дочь.

Не хватает сил тебя забыть;

Всё перечеркнуть и разлюбить;

-

Чтобы счастье мне своё найти, я молю: отпусти.

Припев:

По краю пропасти с тобой, со мной по лезвию ножа;

Кричит, превозмогая боль моя душа.

По краю пропасти с тобой, со мной по лезвию ножа;

Кричит, превозмогая боль моя душа.

В ожидании жить устала я, видимо обман любовь твоя.

Горько-сладкий яд такой любви жизнь мою отравил.

Я устала, жду опять звонка, — и не строю замков из песка,

Лишь почувствуй как, любимый мой, тяжело мне одной.

Припев:

По краю пропасти с тобой, со мной по лезвию ножа;

Кричит, превозмогая боль моя душа.

По краю пропасти с тобой, со мной по лезвию ножа;

Кричит, превозмогая боль моя душа.

Кричит, превозмогая боль моя душа.

По краю пропасти с тобой, со мной по лезвию ножа;

Кричит, превозмогая боль моя душа.

По краю пропасти с тобой, со мной по лезвию ножа;

Кричит, превозмогая боль моя душа.

Знову зливи ллють у моїй душі, не переписати любові сюжет.

Ти в іншій сім'ї, але день і ніч чекає тебе наша дочка.

Не вистачає сил тебе забути;

Все перекреслити і розлюбити;

-

Щоб щастя мені своє знайти, я молю: відпусти.

Приспів:

По краю провалля з тобою, зі мною по лезу ножа;

Кричить, долаючи біль моя душа.

По краю провалля з тобою, зі мною по лезу ножа;

Кричить, долаючи біль моя душа.

Чекаючи жити втомилася я, мабуть обман любов твоя.

Гірко-солодка отрута такої любові життя моє отруїло.

Я втомилася, чекаю знову дзвінка, і не буду замків з піску,

Лише відчуй як, мій любий, важко мені одній.

Приспів:

По краю провалля з тобою, зі мною по лезу ножа;

Кричить, долаючи біль моя душа.

По краю провалля з тобою, зі мною по лезу ножа;

Кричить, долаючи біль моя душа.

Кричить, долаючи біль моя душа.

По краю провалля з тобою, зі мною по лезу ножа;

Кричить, долаючи біль моя душа.

По краю провалля з тобою, зі мною по лезу ножа;

Кричить, долаючи біль моя душа.