Córy - Karolina Czarnecka

Do małej Rycerki, co stoi pod sceną

I kiwa się jeszcze tak jak chce

A nie tak jak pragnie jej matka i świat

Jak chcesz, to walcz, jak nie to tańcz

Mała Rycerko, bujaj w obłokach

Tak jakby miało to być ostatnie gibanie

Rób rzeczy, myśli za własną zgodą

Eros i Logos niech będą z tobą

Marz o Nagrodzie Nobla, otwarty świat

Szeroki wachlarz źródeł masz, papuga, paw

Spełniają się miłości, nie spełniają marzenia

Zawsze jest pomocny cel, no i pokora doświadczenia

Jak wpadniesz w ocean samotni

Skrawki przeszłości w listy potnij

A nimi wyszyj czerwone trzewiki

Zatrać w nich dech, to twoje są buciki

Kiedy zabłądzisz w emocjach pomyśl

Weź to na klatę, z odlotu ptaka policz

Do pięciu, do dziesięciu, jak trzeba to do stu

Emocje odpłyną, rwący potok ze snu

Ramtaj, ramtaj, radzi dana, ramtaj, ramtaj, radzi dana, ramtaj, radzi dana,

dana, ramtaj, radzi dana, dana, ramtaj, ramtaj, radzi dana, dana, ramtaj,

ramtaj, radzi dana, ramtaj, radzi dana, dana

Córy, nie tracą swoich skarbów

Córy, nie karmią się pogardą

Córy, to my, córy

Córy!

Festiwal spełnionych pragnień

Swobodnej duszy niezanieczyszczonej jaźni

Zniewolenia i bagaże na dnie

A my wypływamy w dzień jak rusałki na zabawie

Wewnętrzna uczciwość intelektualna ostrość

Kobieca robinsonada, a dla przyjaciół rozkosz

Wiara w sens myślenia do dystansu respektu

Wyostrzenie zmysłów w drodze do intelektu

Pragmatyczki, kurtyzany, Podlasianki

Grażyny, mężyny i warszawianki

Wojowniczki, buntowniczki, amazonki

Stoimy na straży boskiej autentyczności

Cera ogorzała, a w źrenicy ogień

Sama masz to w oku mocy nie wypieraj swojej

Dziury w sobie niemiłości i tak nie załatasz

Więc jej użyj jako napęd do zdobycia świata

Sama nie wiem, o co chodzi w tej machinie świat

Ale wiem, że o wartości swojej muszę wiedzieć przede wszystkim ja

Nie wiem do kopania sensu co mnie co dzień skłania

To coś więcej niż instynkt przetrwania

ie

Córy, nie tracą swoich skarbów

Córy, nie karmią się pogardą

Córy, to my, córy

Córy!

Маленькому Лицарю, що стоїть під сценою

І киває, як хоче

А не так, як хочуть її мати і світ

Хочеш — борись, якщо ні — танцюй

Маленький Лицар, гойдайся в хмарах

Ніби це буде останній сволоч

Роби речі, думає він за його згодою

Хай Ерос і Логос будуть з вами

Мрія про Нобелівську премію, відкритий світ

У вас широкий спектр джерел, папуга, павич

Любов збувається, мрії не збуваються

Завжди є корисна мета, а також смирення досвіду

Як ти потрапляєш в океан самотності

Розріжте уривки минулого на списки

І зшити ними червоні туфлі

В них задихаєш, це твоє взуття

Коли ви губитеся в своїх емоціях, подумайте про це

Візьміть на груди, порахуйте від відльоту птаха

До п'яти, до десяти, якщо треба до ста

Емоції втечуть, потік сну

Рамтай, Рамтай, Дана радить, Рамтай, Рамтай, Дана радить, Рамтай, Дана радить,

дана, рамтай, дана радить, дана, рамтай, рамтай, дана радить, дана, рамтай,

рамтай, дана радить, рамтай, дана радить, дана

Дочки, вони не втрачають своїх скарбів

Дочки, вони не живляться зневагою

Дочки, це ми, дочки

Доньки!

Свято виконаних бажань

Вільна душа незабрудненого Я

Бондаж і багаж внизу

А ми виходимо вдень, як феї на вечірку

Внутрішня чесність, розумова гострота

Жіноча Робінзонада і насолода для друзів

Віра в сенсі мислення на відстані поваги

Загострити свої почуття на шляху до свого інтелекту

Прагматики, куртизанки, підляські жінки

Гражина, чоловік і жінка з Варшави

Воїни, повстанці, амазонки

Ми відстоюємо божественну автентичність

Моя шкіра гаряча, а зіниця — вогонь

Ви самі маєте це в очах влади, не заперечуйте свого

Ви все одно не зможете залатати прогалини в собі

Тож використовуйте це як потяг до підкорення світу

Я не знаю, що таке світ у цій машині

Але я знаю, що перше, що мені потрібно знати про свою цінність – це я

Я не знаю, що дає мені сенс щодня

Це більше, ніж інстинкт виживання

тобто

Дочки, вони не втрачають своїх скарбів

Дочки, вони не живляться зневагою

Дочки, це ми, дочки

Доньки!