The Ghost Who Walks - Karen Elson

The ghost who walks she’s on the prowl

For the man she loved he cut her down

It was an ordinary night in June

When he drove her to the lake

So he could watch the full moon

The ghost who walks she’s on the prowl

For the man she loved he laid her down

In the tall grass he kissed her cheek

But with her knife in his hand he plunged it in deep

She looked at him with pleeding eyes

He softly spoke my dear love has died

And then he muffled her desperate cries under the moon light

The ghost who walks she’s on the prowl

Wonders in the moonlight she’s crying to herself because

His eyes never looked fooled, but the moon and the blade it Shimmered like a jewel

She looked at him with pleeding eyes

He softly spoke my dear love has died

And then he muffled her deadly cries under the moonlight

Under the moonlight,

Under the moonlight,

Under the moonlight.

Привид, який гуляє, вона ходить

Через чоловіка, якого вона любила, він порізав її

Це була звичайна ніч у червні

Коли він відвіз її до озера

Тож він зміг спостерігати повний місяць

Привид, який гуляє, вона ходить

Для чоловіка, якого вона любила, він поклав її

У високій траві він поцілував її в щоку

Але з її ножем у руці він занурив його глибоко

Вона дивилася на нього благими очима

Він м’яко сказав, що моя люба любов померла

А потім придушив її відчайдушні крики під місячним світлом

Привид, який гуляє, вона ходить

Дивується в місячному світлі, тому що вона плаче самі собі

Його очі ніколи не виглядали обдуреними, але місяць і лезо на них мерехтіли, як коштовний камінь

Вона дивилася на нього благими очима

Він м’яко сказав, що моя люба любов померла

А потім він приглушив її смертельні крики під місячним світлом

Під місячним світлом,

Під місячним світлом,

Під місячним світлом.