Conscium - Kardashev

Thrown into the wind to create.

Held under the dirt for seven days.

Nothing is hastened,

all things are done.

O, evening to morning!

«Then come to me in bright defile,

where judgement day is not a thing

that can be delayed for overlong.»

*

Silence at Dawn.

Everything in its place.

Slow moving tides reflect cinnabar skies.

The Earth is beautiful and one day

I shall die.

I’ll step into forever,

where the edge is gone.

The Earth unseeded —

The sun sets upon nowhere.

Beauty as emptiness?

Oh, what will I do with such

beauty as emptiness?

And now in light, and in knowledge of this…

what must I do?

what must be done?

Millions of embers have gone out

behind my back.

Four hundred billion more

stare at me from the dull horizon.

Where do I stand?

What claim to make?

So I will let the scales fall

from my eyes —

for here in this light I am speechless!

Who am I to speak of morality?

Викинуто на вітер, щоб творити.

Сім днів тримали під брудом.

Нічого не поспішає,

все зроблено.

О, з вечора до ранку!

«Тоді прийдіть до мене в світле дефіле,

де судний день не реч

це може бути відкладено надовго».

*

Тиша на світанку.

Все на своєму місці.

Повільні припливи відображають кіноварне небо.

Земля прекрасна і одного дня

я помру.

Я увійду назавжди,

де край зник.

Земля незасіяна —

Сонце нікуди не сідає.

Краса як порожнеча?

Ой, що я з таким зроблю

краса як порожнеча?

А тепер у світлі й у знанні це…

що я маю робити?

що потрібно зробити?

Мільйони вугілля згасли

за моєю спиною.

Ще чотириста мільярдів

дивіться на мене з нудного горизонту.

Де я стаю?

Яку претензію висувати?

Тому я дозволю терезам впасти

з моїх очей —

бо тут у цьому світлі я безмовний!

Хто я такий, щоб говорити про мораль?