O Silêncio - Käp

Depende, depende da interioridade de cada um

Eu, ao vir-me embora, dei muitas graças a Deus por ver aquela aguarela

maravilhosa num quadro que eu não sei descrever, e dei graças a Deus por ter

inteligência para ver!

O silêncio não me assusta, eu vivo num constante

Não tenho nada para dizer e não sou ignorante

Ao ponto de falar sem saber só porque me está a apetecer

Olha que eu não esqueço o que digo, memória de elefante

Ficas calado para poder estar amuado enquanto

Eu escrevo tudo para poder ficar calado

Falar assusta-me tanto que ignoro o meu passado

Ao ponto de pensares que nasci ontem por saberes que eu parto

Guardo as palavras para mim para nunca me faltarem

Viro a cara aos que mais amo para nunca me culparem

De os ter enganado e levado à confusão mental

Porque o fundamental é estar bem acordado

Mas hoje o que é normal é não ter cabedal

Para este vendaval que nos deixa de rastos

Porque até haver final, aquilo que é geral

É andar em espiral a cair no buraco

Queres entrar e tens uma palavra-passe

Eu tenho a chave do cofre com todas as palavras-chave

Não me adianta de nada porque eu só preciso de uma

E aqui não tenho nenhuma que abra esta fechadura

«Passo» e quando passo em bluff tu não analisas

Que quando eu passo a palavra me tou a cagar para as fichas

Não sabias que eu só jogo porque não tenho sorte nem azar

Simplesmente não perco, aposto pouco e forte

Nesta sala (há) alguém disposto a dar-me ensino

E na maior parte dos dias de mim nem vê um sorriso

Nem sequer um exercício mas isso já é diário

Tentar fazer mais sentido com menos vocabulário

Tento arranjar direções mas sem ter as coordenadas

E quero obter respostas com as perguntas erradas

«stora, ajude-me, ainda não percebo isto»

«você não percebeu foi que já tinha percebido»

O silêncio não me assusta

O silêncio não me assusta não

Fico melhor sozinho, só a falar comigo

Faz silêncio que eu não quero confusão

Não quero desistir, mas se eu não tenho pulmão

Para correr atrás de nada vivo na desilusão

Por saber o que eu consigo e ver aquilo que eu não faço

E em cada dia vazio esvazio mais um maço

Queimo o tempo com cigarros queimados que me dão tempo

Que se fumados lentamente deixam-me a pensar e tento

Começar a considerar deixar de fumar porque penso

Que para poder viver preciso de tempo

Dos cigarros aos beats sou tudo eu que faço

Com as minhas mãos que um dia te podem dar um abraço

E caso o destino não nos meça com régua

Eu sou maior e não tenho tecido branco para tréguas

Prendo-me a isto mas não me arrendo nem me rendo

Ás evidências porque eu estou certo, não aprendo

A dar respeito ao que é alheio, conheço este meio

E se vens à procura de podres, man, acertaste em cheio

Foge!

Estou com pressa e tenho a vida para apanhar

Eu corro mas ela diz-me que não tem sítios para parar

E mesmo que eu a apanhasse ainda não tirei o passe

Por isso fico parado só a vê-la passar

Mais vale estar sozinho do que mal acompanhado

Eu ando sempre sozinho e sempre mal acompanhado

Não compensa ter um grupo, há sempre um que come tudo

E depois ficamos todos gordos o caralho

Eu não sou cego, sei que tenho olhos postos

Por isso vão ouvindo os velhos até que saiam os novos

Eu quero buzz com cuidado para não sair furado

E tu chamas-me promessa e eu nunca te prometi nada

Pé atrás só para o caso, ando preparado

Para que um dia isto corra mal e me deixe atrasado

Eu não vivo do passado, ele é que vive de mim

E agora já nem sopro o fumo ele é que quer sair daqui

Tento fazer mais sentido com menos vocabulário

E é por isso que eu não falo e ainda faço sentido

Це залежить, це залежить від внутрішності кожного

Йдучи, я дуже дякував Богові, що побачив ту акварель

чудово в оточенні, яке я не знаю, як описати, і я дякував Богу за те, що він є

інтелект бачити!

Тиша мене не лякає, я живу в константі

Мені нема чого сказати, і я не невіглас

До того, щоб говорити, не знаючи, просто тому, що мені так хочеться

Слухай, я не забуваю, що кажу, пам'ять слона

Ви мовчите, щоб ви могли дутися

Пишу все, щоб мовчати

Розмови мене так лякають, що я ігнорую своє минуле

Аж до думки, що я народився вчора, бо ти знаєш, що я йду

Я тримаю слова при собі, щоб ніколи їх не пропускати

Я відвертаю своє обличчя від тих, кого люблю найбільше, щоб вони мене ніколи не звинувачували

Обдуривши їх і призвівши до душевної плутанини

Тому що головне — бути повним пробудженням

Але сьогодні нормальним є відсутність шкіри

За цей шторм, який залишає нас на шляху

Тому що поки немає кінця, те, що є загальним

Він рухається по спіралі, потрапляючи в яму

Ви хочете увійти і чи є у вас пароль

У мене є ключ від сейфа з усіма ключовими словами

Мені це ні до чого, тому що мені потрібен лише один

А тут у мене немає такого, що відкриває цей замок

«Пас» і коли я пасую на блеф, ви не аналізуєте

Що коли я передаю слово, мені наплювати на карти

Хіба ти не знав, що я граю лише тому, що мені не щастить і не щастить

Я просто не програю, ставлю дрібно і сильно

У цій кімнаті (є) хтось бажає мене навчати

І більшість днів я навіть не бачу посмішки

Навіть не вправа, а це вже щоденна справа

Спроба зрозуміти більше сенсу з меншим словниковим запасом

Я намагаюся прокласти маршрут, але не маю координат

І я хочу отримати відповіді з неправильними питаннями

«stora, допоможи мені, я все ще цього не розумію»

"ти не усвідомлював, що ти вже помітив"

Тиша мене не лякає

Тиша мене не лякає

Мені краще самому, я просто розмовляю сам із собою

Мовчи, я не хочу плутанини

Я не хочу здаватися, але якщо у мене немає легенів

Розчаровано бігти за чимось живим

За те, що я знаю, що я можу, і бачу, що я не можу

І кожного порожнього дня я спустошую ще одну пачку

Я спалюю час випаленими сигаретами, які дають мені час

Яке, якщо курити повільно, змушує мене думати і я пробую

Почніть думати про те, щоб кинути палити, тому що я думаю

Що для того, щоб жити, мені потрібен час

Від сигарет до ритмів, це все, що я роблю

Моїми руками, які одного разу можуть тебе обійняти

І якщо доля не зміряє нас лінійкою

Я старший і в мене немає білої тканини для перемир'я

Я дотримуюся цього, але я не здаюся і не здаюся

До доказів тому, що я правий, я не вчуся

Віддавати повагу тому, що чуже, я знаю так

І якщо ти шукаєш гнилі речі, чувак, тобі це вдалося

Втікайте!

Я поспішаю, і мені є життя, щоб наздогнати

Я біжу, але вона каже мені, що їй немає де зупинитися

І навіть якщо я його зловив, я все одно не отримав перепустку

Тому я просто стою поряд і дивлюся, як вона проходить повз.

Краще бути одному, ніж у поганому супроводі

Я завжди один і завжди в поганій компанії

Не варто мати групу, завжди знайдеться той, який все з’їсть

А потім ми всі до біса розтовстіли

Я не сліпий, я знаю, що маю оці

Тому слухають старі, поки не з’являться нові

Хочеться дзижчати акуратно, щоб не застрягти

І ти називаєш мене обіцянкою, а я ніколи тобі нічого не обіцяв

Відійди про всяк випадок, я готовий

Щоб одного дня це пішло не так, і я залишився позаду

Не я живу минулим, він живе мною

А тепер я навіть не пускаю дим, він хоче звідси

Я намагаюся мати більше сенсу з меншим словниковим запасом

І тому я не говорю і все одно маю сенс