O Que Tem de Ser - Käp

Há quem só ande rápido quando chove

Será que essa é a melhor resposta à pergunta «o que é que nos move?»

Há que respeitar quem corre porque ainda há quem goze com

O que falha sempre que tenta e se senta mas não foge

Bato à porta, entro e sento, já estou atrasado

Tenho veia de professor mas não fui ensinado

Eu fui educado com amor ao quadrado

E calado aprendi que só se aprende quando se está calado

Eu sei que olhas para mim e dás-me vinte e tal

Sentes o que eu sinto e tal mas tal e qual tu estás errado

Então pego num copo de vinho e o mal

É estar sozinho mas calma porque estou de pedra e cal fechado

Bem calejado na ponta dos dedos

Na mão esquerda da guitarra e na direita de escrever

Agora tenta descrever os medos

E diz-me se o que faço é fácil ou se eu o faço parecer

Sem merdas, sou-te sincero, também não sei a resposta

E no espelho em que me vês cota eu vejo-me um miúdo

E finalmente estou perdido num estudo que gosto

Mas por muito que já o seja ainda não me sinto maduro

E no regresso aos locais da altura em que era pequeno

A roupa mingou com água e as memórias com o tempo

E eu nessa altura tinha uma altura mais curta

Hoje curto é o cabelo para saber quanto é que eu cresço

Tudo o que passa por ti deixa uma marca

Ser grande não adianta porque não se mede a alma

Tudo o que passa aqui também me mata

E com o tempo ensino-me a não perder a calma

Tudo o que passa por ti deixa uma marca

Ser grande não adianta porque não se mede a alma (não se mede a alma)

Olhar para os outros sempre foi normal para mim

Mas o normal dos outros nunca foi olhar para aqui

E daí aprendi a não focar no vazio

Visto que só tenho visto gente a ver passar navios

Trago sempre comigo a mania da comparação

Ser capaz ou não ser, é a minha questão

Admito, sou capaz de ter perdido o brilho

Sem olhos de vidro, no entanto está tudo tão pouco nítido

Curtia dar um descanso aos meus cotas

Para se esquecerem de ser pais de um gajo que não sabe ser filho

Contudo tenho aprendido aos poucos (a) saber lidar com os outros

E sei que eles só me querem ver num bom caminho

Sou caminheiro mas doutros agrupamentos

Com elétricos estátios criaram movimento

Faz parte do crescimento de um gajo nada de mais

Aprender a ser excepção dos preconceitos naturais

É natural, mas hoje em dia o que é que não o é

Pelo que eu vejo os míudos já sabem bater o pé

Educar um puto agora é um trabalho inglório

Eu fiz-me homem quando me dei ao respeito a mim próprio

Lição número 1, não falhes lições

Pois sentires que sabes menos é das piores sensações

Daí ouvir o meu cota sempre que ele me reforça

«Zé, aquilo que tem de ser tem muita força»

Є ті, хто швидко ходить лише під час дощу

Це найкраща відповідь на запитання «що нами рухає?»

Ви повинні поважати тих, хто біжить, тому що все ще є ті, хто висміює

Той, хто не вдається щоразу, коли намагається сісти, але не втікає

Стукаю в двері, заходжу, сідаю, вже спізнююся

У мене професорська жилка, але мене не вчили

Мене виховували з любов’ю в квадраті

І мовчазний Я зрозумів, що ти вчишся лише тоді, коли мовчиш

Я знаю, ти дивишся на мене і даєш мені двадцять з чимось

Ти відчуваєш те, що відчуваю я, і такий-то, як ти, помиляється

Тому я беру келих вина і зла

Це бути самотнім, але спокійним, тому що я закритий у камені та вапні

Добре мозоляться на кінчиках пальців

У лівій руці на гітарі, а в правій писати

А тепер спробуйте описати страхи

І скажи мені, чи легко те, що я роблю, чи я це здаваю

Нічого, я з вами чесний, я теж не знаю відповіді

І в дзеркалі, в якому ти мене бачиш, я бачу себе дитиною

І я остаточно загубився в дослідженні, яке мені подобається

Але як би я вже не був, я все ще не почуваюся зрілим

І на зворотному шляху до тих місць, коли я був маленьким

Одяг, вицвілий водою, а спогади часом

А я на той час був нижчим

Сьогодні моє волосся коротке, щоб знати, скільки я відрощую

Все, що проходить повз вас, залишає слід

Бути великим марно, бо душу не виміряєш

Мене теж вбиває все, що тут відбувається

І з часом я вчуся не втрачати самовладання

Все, що проходить повз вас, залишає слід

Бути великим марно, тому що ви не вимірюєте свою душу (ви не вимірюєте свою душу)

Дивитися на інших для мене завжди було нормально

Але для інших нормальним було ніколи не дивитися сюди

І тоді я навчився не зосереджуватися на порожнечі

Оскільки я бачив лише людей, які спостерігали за пропливаючими кораблями

Я завжди ношу з собою манію порівняння

Зможу чи не зможу, ось моє питання

Зізнаюся, я міг втратити свій блиск

Але без скляних очей все так незрозуміло

Я хотів би дати моїм квотам перерву

Забути бути батьками хлопця, який не знає, як бути сином

Однак поступово я навчився поводитися з іншими

І я знаю, що вони просто хочуть бачити мене на хорошому шляху

Я ходок але з інших груп

За допомогою електричних стадіонів вони створили рух

Це частина зростання хлопця, нічого страшного

Навчитися бути винятком із природних упереджень

Це природно, але сьогодні що ні?

Наскільки я бачу, діти вже вміють тупотіти ніжками

Виховувати малюка тепер — безславна робота

Я став чоловіком, коли поважав себе

Урок №1, уроки не пропускай

Тому що відчуття, ніби ти знаєш менше, є одним із найгірших відчуттів

Тому прислухаюся до своєї квоти щоразу, коли він підсилює мене

«Зе, те, що має бути, має велику силу»