Acapella - Käp

Vivemos numa linha ordenados pelo presente

Destacados pelo passado, alinhados por um pai presente

Ou então atrapalhados pelo inverso

Consumindo verso a verso cada som que nos passa à frente

Uns são amados com brinquedos e mimados sem ter medo

Mal tratados por um dedo que tocou na cara

Nós fomos amados sem criados e mimados sem os gastos

Educados numa escola mal educada

Somos partes partidas do mesmo todo

Jogadores que pregam partidas nas duas partes do jogo

Nós somos contrários mas nem sempre adversários

Somos ambos horas de sono em duas partes do sonho

Nós sonhadores sem limites e fronteiras

Sabemos que quanto menos se dorme mais pretas são as olheiras

Nós somos filhos e netos de quem nos fez

E dissemos até logo em vez de dizermos adeus

A deus conto as histórias de mais um último adeus

Aos meus só conto as lágrimas largadas pelos seus

Desaparecimentos trágicos inesperados

Bombas de sofrimento, filhos desesperados

Bro não faças essa cara a vida ainda te vai sorrir

Há-de te trazer um pequeno para te fazer existir

Há-de te fazer mais sereno para tu poderes construir

No seio de um duro inverno, uma família pra assumir

E eu sei que tu vais aguentar sem fugir

O medo e a frustração que o teu filho te veja partir

Mesmo que seja cedo ou não, só te vais poder contrair

E a contração dos vossos laços só o vai explodir

Devastação, completamente o que deixaste

Um filho sem pai com padrasto, com um sorriso que tu mudaste

A isto ainda não chegaste, mas quando sentires que acabaste

Lembra-te dos teus 17 e pela merda que passaste

Imagino-te semanas antes do dia marcado

Com um sorriso que nunca antes tinha sido forçado

Que era inocente e que em instantes se virou pra baixo

Face à insistência e persistência de um destino adivinhado

Outra semana, mais dois pontos ligados

Faltava-te uma parcela e já tinhas o resultado

Tiraste a prova dos nove e sentiste o já destinado

Quando em forma de adeus o teu pai te caiu nos braços

Mudou tudo só num mês, os sorrisos já ninguém vê

E aquela conta que deus fez era uma subtração

E após anos de circunferências, no fim da sua vivência

Pela primeira vez ele chora e dá-te a mão

Diz-te o quanto te amou e ficou por dizer

Diz-te o quanto lutou para te ter

Numa despedida dramática, limitada por si

Limitou-se a quatro palavras — «gosto muito de ti»

Agora relembro aquela fria manhã de sábado

Em que o sol descongelava as lágrimas de forma rápida

Em que o teu coração juntava as partes de uma dor esperada

E em que o meu corpo fraquejava ao ver-te baixar a guarda

Agora lembro-me do que fiz para esconder isso

A forma como me contive pra te mostrar um sorriso

E enquanto eu te abraçava o quanto imaginava

O tanto de dificuldade que era passar por isso

Assim é a vida e os fins fazem parte dela

E se este não é o teu fim então parte nela bro

Ela vai-te moldar por mais que sejas duro

E vais tapar o sofrimento com um simples carapuço

Preto ou não, isso não significa luto

Mas o ringue abriu para ti, deixaste de ser aluno

Não quero ser presunçoso, só quero saber dos meus

Mas se nos vamos ver lá em cima porque dizemos adeus?

Ми живемо в ряду, впорядкованому сьогоденням

Підкреслено минулим, вирівняно теперішнім батьком

Або заважає зворотне

Поглинаючи вірш за віршем кожен звук, який проходить перед нами

Деякі люблять іграшки і без страху їх балують

Погано лікується пальцем, який торкнувся обличчя

Нас любили без слуг і балували без витрат

Вихований у поганій школі

Ми розбиті частини одного цілого

Гравці, які жартують в обох частинах гри

Ми протилежні, але не завжди вороги

Ми обидва - години сну в двох частинах сну

Ми мрійники без меж і кордонів

Ми знаємо, що чим менше ви спите, тим темніші ваші темні кола

Ми діти і онуки тих, хто нас створив

І ми сказали, що побачимось пізніше, замість того, щоб попрощатися

Я розповідаю Богові історії ще одного останнього прощання

Для моїх я рахую лише їхні сльози

Несподівані трагічні зникнення

Бомби страждань, зневірені діти

Брате, не роби такого обличчя, життя все одно посміхнеться тобі

Це принесе вам маленького, щоб ви існували

Це зробить вас більш спокійним, щоб ви могли будувати

Посеред важкої зими сім’я, яку потрібно прийняти

І я знаю, що ти витримаєш, не втікаючи

Страх і розчарування від того, що ваша дитина бачить, як ви йдете

Навіть якщо це рано чи ні, ви зможете тільки укласти контракт

І скорочення ваших зв'язків тільки вибухне

Спустошення, повністю те, що ви залишили

Син без батька з вітчимом, з усмішкою, яку ти змінив

Ви ще не дійшли до цього, але коли відчуєте, що закінчили

Згадай свої 17 і те лайно, через яке ти пройшов

Я уявляю вас за тижні до запланованого дня

З усмішкою, яку раніше ніколи не вимушували

Що він невинний і що за мить повернувся обличчям вниз

Зіткнувшись із наполегливістю та наполегливістю вгаданої долі

Ще тиждень, ще два шви зв'язали

Вам не вистачило порції, а результат вже був

Ти склав випробування дев'яткою і відчув те, що вже судилося

Коли в образі на прощання батько впав у твої обійми

Все змінилося всього за місяць, посмішок більше не видно

І той рахунок, який зробив Бог, був відніманням

І через роки обходів, наприкінці життя

Вперше він плаче і бере тебе за руку

Говорить тобі, як сильно він любив тебе, але не сказав

Він розповідає вам, як багато він боровся, щоб мати вас

У драматичному прощанні, обмеженому тобою

Він обмежувався чотирма словами — «ти мені дуже подобаєшся»

Зараз я згадую той холодний суботній ранок

Коли сонце розморозило сльози швидко

В якому твоє серце поєднало частини очікуваного болю

І коли моє тіло ослабло, коли я побачив, що ти опустив свою пильність

Тепер я пам'ятаю, що я зробив, щоб приховати це

Те, як я стримався, щоб показати тобі посмішку

І поки я обіймав тебе стільки, скільки уявляв

Скільки труднощів було через це пройти

Це життя, і кінці є його частиною

І якщо це не ваша мета, тоді дерзайте, брате

Вона буде формувати вас, як би важко вам не було

А страждання прикриєш простим каптуром

Чорний чи ні, це не означає траур

Але тобі відкрилося кільце, ти перестав бути студентом

Я не хочу бути зухвалим, я просто хочу знати про себе

Але якщо ми збираємося побачитися там, то чому ми прощаємося?