Glue - kagoule

He grips all his baggage to himself

Sticks him to the surface that he knows

Unmovable and perfectly at home in a spiral

His skin is smooth but he has jagged bones

He can never reach the places that he’d like to go

You wonder why he’s always sat at home in silence

Glue

I am glue

I am glue

I am glue

I am glue

He stands at the doors and looks outside

A flood of anger slowly fills his mind

Disgusted, he turns back and goes inside another time

He goes to kitchen and he cries

With shaking hands he grabs the nearest knife

Lets out a breath as it sinks in his side, oh what a mess

Glue

I am glue

I am glue

I am glue

I am

I am glue

I am glue

I am glue

I am glue

I am

Він прихоплює весь свій багаж до себе

Приклеює його до поверхні, яку він знає

Нерухомий і ідеально домашній за спіралі

Його шкіра гладка, але є зубчасті кістки

Він ніколи не зможе дістатися до місць, куди хотів би піти

Ви дивуєтеся, чому він завжди мовчки сидів вдома

Клей

Я – клей

Я – клей

Я – клей

Я – клей

Він  стоїть біля  дверей і дивиться назовні

Потік гніву поволі наповнює його розум

З огидою він повертається назад і іншим разом заходить всередину

Він йде на кухню і плаче

Трясучими руками він бере найближчий ніж

Випускає вдих, коли він опускається в його бік, о, який безлад

Клей

Я – клей

Я – клей

Я – клей

Я

Я – клей

Я – клей

Я – клей

Я – клей

Я