Mimo Wszystko - Kaen

Nie mam siły, by wstać

Nie mam siły, by iść

Nie mam siły, by grać

Nie mam siły, by żyć

Eksploduje mój mózg

Atakuje mnie chłód

Zasypuje rój gróz

To rujnuje mnie znów

Ale nagle w żagle łapię ciepły wiatr

Znów pragnę, naprawdę widzę piękny świat

Kiedy na rękach mam córkę IVE i Pauli

Wtedy wiem, że to Pan szczęście prawdziwe dał mi

Pamiętam chwile, kiedy dopadał głód

Kiedy łapał za but, wtedy szlochał ten czub

Tylko Juras podał dłoń, bracie, kocham Cię!

Dawid eksplodował, bo za długo szlochał, wiesz?

Tyle chwil, które w nas są - one rodzą ból

Te dni, które czas wziął, nie powrócą już

Po każdej, największej burzy, ten promień musi wyjść

On mówi nam «w stronę słońca idź», «w stronę słońca idź»

Juras zdjął mi kaganiec, Sokół spuścił ze smyczy

Aura flow, super samiec nie wypuści zdobyczy, słyszysz?

To ten ćpun, jego bunt opanował Was

Zanim tłum, zanim bum wylądował w snach

Tulę mamę, mama dumna, płynie łza

Wychowała dama chama, mama siłę ma

Upadam, żeby powstać, wstaję, żeby biec

Biegnę, żeby wygrać, Ty też!

Siostrzyczko, ciężko wychowywać samej córkę

Mała księżniczko, wujek kocha Maję pszczółkę

Kobiety zostawiały, one zdradzały mnie

Niestety rujnowały i się chowały w cień

Tyle chwil, które w nas są - one rodzą ból

Te dni, które czas wziął, nie powrócą już

Po każdej, największej burzy, ten promień musi wyjść

On mówi nam «w stronę słońca idź», «w stronę słońca idź»

Kilka lat wstecz, nawet na mnie byś nie splunął

Byłem nikim, szedłem, oczywiście z dumą

Bo czułem, że mam w głowie, w sobie, to coś

Bo poczułem, że ja zrobię Tobie kłopot

Zraniony, skreślony, pokazał wam jaja

Odrodzony, uwolniony, pokonał Van Damme’a

Wierzyliśmy w siebie, razem ze mną Eska

Zmieniliśmy scenę, jadę w ciemno gdzieś tam

Dokąd?

Nie wiem, ale wierzę przyjacielu

Że ten pociąg, ten jeden, nas zawiezie do celu

To dla braci i sióstr sercem z wami

Niech nas prowadzi Bóg, nasze serce krwawi

Tyle chwil, które w nas są - one rodzą ból

Te dni, które czas wziął, nie powrócą już

Po każdej, największej burzy, ten promień musi wyjść

On mówi nam «w stronę słońca idź», «w stronę słońca idź»

Не маю сил вставати

Я не маю сил йти

У мене немає сил грати

Не маю сил жити

Мій мозок вибухне

Холод нападає на мене

Воно охоплює рій загроз

Мене це знову губить

Але раптом я ловлю теплий вітер у вітрила

Я знову бажаю, я дійсно бачу прекрасний світ

Коли в мене на руках дочка ІВ і Паула

Тоді я знаю, що Господь дав мені справжнє щастя

Я пам’ятаю часи, коли я був голодний

Коли він схопив черевик, той гребінь ридав

Тільки Юрась потис руку, брате, я тебе люблю!

Девід вибухнув, бо він занадто довго ридав, розумієш?

Стільки миттєвостей, що в нас - вони народжують біль

Ті дні, що минув, більше не повернуться

Після кожного великого шторму цей промінь повинен виходити

Він каже нам «іди до сонця», «іди до сонця»

Юрась зняв мені намордник і спустив Сокола з повідка

Потік аури, суперсамець не випускає свою жертву, чуєте?

Це той наркоман, його бунт опанував тобою

Перед натовпом, до того, як бум приземлився у снах

Обіймаю маму, мама горда, сльоза тече

Леді Чама вихована, мати має силу

Я падаю, щоб встати, я встаю, щоб бігти

Я біжу перемагати, і ти теж!

Сестричко, важко виховувати доньку одній

Маленька принцеса, дядько любить бджілку Майю

Жінки йшли, вони мені зраджували

На жаль, вони зруйнувалися і сховалися в тіні

Стільки миттєвостей, що в нас - вони народжують біль

Ті дні, що минув, більше не повернуться

Після кожного великого шторму цей промінь повинен виходити

Він каже нам «іди до сонця», «іди до сонця»

Кілька років тому ти навіть не плюнув би на мене

Я був ніким, ходив, звичайно, гордо

Тому що я відчував, що щось у мене в голові, всередині мене

Тому що я відчував, що збираюся турбувати вас

Поранений, закреслений, показав тобі м'ячі

Відродившись, звільнений, він переміг Ван Дамма

Ми вірили в себе, зі мною Еська

Ми змінили сцену, я кудись осліпну

куди?

Я не знаю, але я вірю своєму другові

Що цей потяг, цей, доставить нас до місця призначення

Брати і сестри мають бути з вами серцем

Нехай Бог веде нас, наше серце обливається кров’ю

Стільки миттєвостей, що в нас - вони народжують біль

Ті дні, що минув, більше не повернуться

Після кожного великого шторму цей промінь повинен виходити

Він каже нам «іди до сонця», «іди до сонця»