Дети севера - Just For You Project

Вдоль берегов Атлантики

Во мне пробуждается романтик.

Как вам картинка?

Фоном пластинка.

Волны несутся в пену одеты.

Мы замираем солнцем пригреты.

Его бы в карманы,

Чтобы не было мало.

Ты и я, мы дети севера.

Загадаю желанье одно,

Чтобы с тобою за одно.

Бежим дальше туда,

Где нет городов, пуста земля.

Дураком под дождем

Ты мне улыбаешься в разбитую камеру.

Сильнее, словно альбатрос кричу смелее

В никуда свою песню.

Ветрами прошита, но на своем месте.

Ты и я, ты и я.

Ты и я, ты и я, дети севера

Слезы напополам.

Ты читаешь по губам что-то важное.

Просто без лишних слов

Заводи мотор,

Пообещай мне не стынуть,

Ведь наполовину мы.

Ты и я, мы дети севера.

Загадаю все тоже одно,

Чтобы с тобою за одно.

Бежим дальше туда,

Где нет городов, пуста земля.

Дураком под дождем

Ты мне улыбаешься в разбитую камеру.

Сильнее, словно альбатрос кричу смелее

Вникуда свою песню.

Ветрами прошита, но на своем месте

Ты и я, ты и я,

Ты и я, ты и я,

Дети севера.

Бури играли долго

В моих волосах, словно

Трепет чужих голосов-

Наших с тобой праотцов.

И так было тысячи лет,

Льётся белизною рассвет.

Загадаю желанье второе,

Чтобы нас трое, нас трое.

Ты и я, ты и я,

Ты и я, ты и я,

Мы дети севера.

Вздовж берегів Атлантики

У мене прокидається романтик.

Як вам малюнок?

Фон пластинки.

Хвилі мчать у піну одягнені.

Ми завмираємо сонцем пригріті.

Його б у кишені,

Щоб не мало.

Ти і я, ми – діти півночі.

Загадаю бажання одне,

Щоб із тобою за одне.

Біжимо далі туди,

Де немає міст, пуста земля.

Дурнем під дощем

Ти мені посміхаєшся у розбиту камеру.

Сильніше, наче альбатрос кричу сміливіше

У нікуди свою пісню.

Вітрами прошитий, але на своєму місці.

Ти і я, ти та я.

Ти і я, ти та я, діти півночі

Сльози навпіл.

Ти читаєш по губах щось важливе.

Просто без зайвих слів

Заводь мотор,

Пообіцяй мені не стигнути,

Адже наполовину ми.

Ти і я, ми – діти півночі.

Загадаю все теж одне,

Щоб із тобою за одне.

Біжимо далі туди,

Де немає міст, пуста земля.

Дурнем під дощем

Ти мені посміхаєшся у розбиту камеру.

Сильніше, наче альбатрос кричу сміливіше

Унікуди свою пісню.

Вітрами прошита, але на своєму місці

Ти і я, ти та я,

Ти і я, ти та я,

Діти півночі.

Бурі грали довго

У моєму волоссі, наче

Тремтіння чужих голосів-

Наших із тобою праотців.

І так було тисячі років,

Льється білизною світанок.

Загадаю бажання друге,

Щоб нас троє, нас троє.

Ти і я, ти та я,

Ти і я, ти та я,

Ми діти півночі.