Clerk Saunders - June Tabor

Oh it was a sad and a rainy night

And the rain did rain from town to town;

Clerk Saunders and his lady gay

Were a-walking through the fields so brown

«Oh a bed, a bed,» Clerk Saunders cried

«A bed, a bed for you and me.»

«Oh never a bed,» says the gay lady

«Until it we’d to married be

For it’s I have seven brothers bold

And unto you they bear no good will

And if they catch you in my bower

Oh they’d value not your blood to spill."

«Oh, I’ll take the sword out from my scabbard

And slowly, slowly lift up the pin

That you might swear and save your oath

That you never let Clerk Sandy in

Then take me up all in your arms

And carry me unto your bed

That you might swear and save your oath:

Clerk Sandy never i' your bower did tread."

So he’s taken the sword out from his scabbard

And slowly, slowly lifted the pin

That she might swear and save her oath

That she never let Clerk Sandy in

Then she’s taken him up in her two arms

And carried him unto her bed

That she might swear and save her oath

Clerk Sandy never i' her bower did tread

And then it’s in and came her brothers bold

And all their torches burning bright

Says they, «We have but the one sister

And see, she’s lying with a knight.»

And then it’s up and spoke the first o' them

«I know they have been lovers dear.»

And up and spoke the next o' them

«Oh they’ve been in love for many’s the year.»

And then it’s up and spoke the third o' them

«'T would be a shame these two to twain.»

And up and spoke the fourth o' them

«Oh it’s a sin to kill a sleeping man.»

And then it’s up and spoke the fifth o' them

«I swear they’ll never be harmed by me.»

And up and spoke the sixth o' them

«Oh we’ll take our leave and we’ll go our way.»

And then it’s up and spoke the seventh brother

Saying, «Though there be no man but me

I bear the brand all in my hand

Shall surely make Clerk Sandy die!»

And then he’s taken out his nut brown sword

And drawn it three times through the straw

And through and through Clerk Saunders' body

Oh he’s got that rusty rapier go!

And they have lain all night in each other’s arms

Until the day began to dawn

And kindly to him she did say

«Oh it’s time, my love, that you were away

Oh you are the sleepiest young man

That ever my two eyes did see

For you’ve lain all night all in my arms

And I’m sure it is a shame to be."

And then she’s drawn the blankets to the foot

And turned the sheets unto the wall

And there she’s seen his bloody wounds

And his two grey eyes all pale and cold

And it’s, «Cursed be my bloody brothers!

Aye an an ill death may he die!

For you dared not fight him in the field

But you slew him as he lay with me

And it’s I will do for my love’s sake

What many a lady will not do

Seven long years shall come and go

Before I wear stocking or I wear shoe

And there’s never a shirt goes on my back

And never a comb goes in my hair

Never a fire nor a candle light

Shine in my bower anymore."

О, це була сумна й дощова ніч

І дощ йшов від міста до міста;

Клерк Сондерс і його леді гей

Йшли полями такими коричневими

«О ліжко, ліжко», — вигукнув клерк Сондерс

«Ліжко, ліжко для вас і мене».

«Ніколи ліжко», — каже гей

«Поки це ми б одружилися

Бо в мене семеро братів сміливих

І до вас вони не несуть доброї волі

І якщо вас зловлять у моїй беседці

О, вони б не цінували вашу кров, щоб проливати її».

«О, я вийму меч із своїх ножів

І повільно, повільно підніміть шпильку

Щоб ти присягнув і зберіг свою клятву

Щоб ти ніколи не пускав до себе клерка Сенді

Тоді візьми мене всю у свої руки

І віднеси мене до свого ліжка

Щоб ти присягнув і зберіг свою клятву:

Клерк Сенді ніколи не ступав у вашу беседку.

Тож він витяг меч із піхов

І повільно, повільно підняв шпильку

Щоб вона присягнула і зберегла свою клятву

Що вона ніколи не пускала до себе клерка Сенді

Потім вона взяла його на руки

І віднесла його до свого ліжка

Щоб вона присягнула і зберегла свою клятву

Клерк Сенді ніколи не ступав на її беседку

А потім прийшли і сміливі її брати

І всі їхні смолоскипи горять яскраво

Вони кажуть: «У нас є одна сестра

І бачиш, вона лежить із лицарем».

А потім він піднявся і заговорив перший із них

«Я знаю, що вони були коханцями, дорогі».

І піднявся і заговорив наступним про них

«О, вони були закохані протягом багатьох років».

А потім піднявся і заговорив третій із них

«Було б соромно, щоб ці двоє були поєднані».

І підвівся і заговорив четвертий із них

«О, гріх убити сплячого».

А потім піднявся і заговорив п’ятий із них

«Клянуся, я ніколи не завдаю їм шкоди».

І піднявся і заговорив шостий із них

«О, ми підемо і підемо своїм шляхом».

А потім піднявся і заговорив сьомий брат

Говорячи: «Хоча немає чоловіків, крім мене

Я ношу бренд у моїх руках

Неодмінно змусить померти клерка Сенді!»

А потім він дістав свій горіховий коричневий меч

І протягнув його тричі через соломинку

І крізь тіло клерка Сондерса

О, у нього ця іржава рапіра!

І цілу ніч вони пролежали в обіймах один одного

Поки день не почав світати

І люб’язно до нього вона сказала

«О, настав час, мій коханий, щоб ти пішов

О, ти найсонніший молодий чоловік

Це колись бачили мої два очі

Бо ти всю ніч пролежав у моїх обіймах

І я впевнений, що це соромно бути».

А потім вона притягує ковдри до ноги

І повернув простирадла до стіни

І там вона побачила його криваві рани

А його два сірі очі всі бліді й холодні

І це: «Прокляті мої брати по крові!

Так, хвора смерть, нехай він помре!

Бо ти не наважився битися з ним у полі

Але ти вбив його, коли він лежав зі мною

І я зроблю заради своєї любові

Те, що багато леді не зроблять

Сім довгих років прийдуть і підуть

Перш ніж я ношу панчохи або я ношу взуття

І на моїй спині ніколи не ходить сорочка

І ніколи гребінець не лізе в моє волосся

Ніколи не вогонь, ні свічку

Світи більше в моїй беседці".