Lidosta Mehāniskiem Putniem - Jumprava

Jā, viņi nevicinās spārnus tā

Viņu galvas ir no metāla

Viņi nelido

Viņi tik trauc apkārt debess klajumā neprātā

Viņus tikai par putniem sauc vien neapturamiem

Kas patiesībā nemaz jau nedzīvo

Tie neplīvo vējā

Viņi nedziedās tev no rītiem, vakaros

Tiem nav kur aizmirsties

Kā tiem, kas var debesīs kliegt

It nekā viņi neredz un nepārdzīvo

Viņu sejas ir noliektas šajā lidostā

Tavi gari ķermeņi nav mana acu gaisma

Tikai pretī joņojoša staru plaisa

Skrejceļa spuldzes kūp, lampu drudzis manī drūp

Tiem lidojošiem, tiem nav roku

Nav izriestas krūtis, brūces, kas noasiņo

Nav vienīgā, vien rēcoša esamība un siena

Izplūdes gāzes man skan gan vienam

Salonu vibrāciju, rāciju radītās trīsas

Līdz smaka traka, līdz baltkvēlei aka

Kas sakarsē, sadedzina neiesildītos krēslus

Liek tiem skriet, liek viņiem traukties

Bezspēkā namos kā kamols zemē maukties

Attālumi saraustīti, mehāniska atkarība

Novēlota barība un visas citas trīsas

Liek uztraukties, aizmirsties, atdoties man un mocīties

Vilkt paralēles, mērogus, saskaņot ar visiem citiem

Pārējiem tavējiem, kas arī telpā saimnieko

Līdz beigās paguruši, nebrīdinot visus citus

Noklusē, nokavē, nodeldē un iznīdē

Nolīdzina zemi un veidojas jauni kapi

Nobloķē, nomontē, aizkavē

Tā radot jaunu mapi

Tie neplīvo vējā

Viņi nedziedās tev no rītiem, vakaros

Tiem nav kur aizmirsties

Kā tiem, kas var debesīs kliegt

Та не махнуть так крилами

Їхні голови зроблені з металу

Вони не літають

Вони так тривожні на відкритому повітрі божевілля

Їх просто називають птахами, нестримними

Хто насправді взагалі не живе

Вони не протікають на вітрі

Вони не будуть тобі співати вранці, ввечері

Їм ніде забути

Як ті, що вміють кричати на небі

Вони ніби нічого не бачать і не відчувають

Їхні обличчя викривлені в цьому аеропорту

Ваші довгі тіла не світло моїх очей

Просто тріщина балки

Лампочки злітно-посадкової смуги димлять, ліхтарна лихоманка розбивається в мені

Для тих, хто літає, у них немає рук

Немає кровотечі, кровоточать рани

Це не єдине ревуче існування і стіна

Вихлоп звучить для мене як один

Тремтіння, викликане вібрацією салону та раціями

Запахнути шалено, добре побілити

Те, що нагріває, обпалює неопалені стільці

Змушує їх бігти, змушує хвилюватися

У безсилих будинках, як грудка землі, щоб плавати

Дистанції ривчасті, механічна залежність

Пізня їжа і всі інші тремтіння

Це змушує тебе хвилюватися, забути, здатися і мучити мене

Проведіть паралелі, масштаби, вирівняйте з усіма іншими

Для решти з вас, які також керують кімнатою

До кінця втомився, не попередивши всіх інших

Мовчання, затримка, стирання і винищення

Землю вирівнюють і формують нові кладовища

Заблоковано, демонтовано, затримано

Таким чином створюється нова папка

Вони не протікають на вітрі

Вони не будуть тобі співати вранці, ввечері

Їм ніде забути

Як ті, що вміють кричати на небі