Televangelist - Julien Baker

My heart is gonna eat itself

I don’t need anybody’s help

It’s just me, the vacant, and nobody else

At least that’s what I tell myself

'Cause I’m an amputee with a phantom touch

Leaning on an invisible crutch

Pinned to the mattress like an insect to styrofoam

Calling out from my bedroom alone

And I know what’s in my cannibal chest

That’s been dug out like a strip mine till there’s nothing left

Hold the chorus in between my ears until I go deaf

That remind me exactly what I am every chance they get

Am I a masochist screaming televangelist?

Clutching my crucifix of white noise and static

All my prayers are just apologies

Hold out a flare until you come for me

Do I turn into light if I burn alive?

Моє серце саме з’їсть

Я не потребую нічиєї допомоги

Це тільки я, вільний, і ніхто інший

Принаймні це те, що я сам собі кажу

Тому що я ампутація з фантомним дотиком

Спираючись на невидиму милицю

Прикріплений до матраца, як комаха до пінопласту

Дзвонить зі спальні наодинці

І я знаю, що в моїх людожерських скринях

Його викопали, як шахту, поки нічого не залишилося

Тримайте приспів між моїми вухами, поки я не оглух

Це нагадує мені, що я за будь-який шанс

Я мазохіст, кричущий телеевангелист?

Стискаю своє розп’яття білого шуму й статики

Усі мої молитви – це лише вибачення

Затримайся, поки не прийдеш за мною

Чи перетворюся я на світло, якщо згорю живцем?