My Silks And Fine Array - Julie Covington

My silks and fine array

My smiles and languish’d air

By love are driv’n away

And mournful lean despair

Brings me yew to deck my grave

Such end true lovers have

His face is fair as heaven

When springing buds unfold

O why to him was’t given

Whose heart is wintry cold wintry cold

Bring me an axe and spade

Bring me a winding sheet

When I my grave have made

Let winds and tempests beat

Then down down I lay cold cold as clay

True love doth pass away

Мій шовк і тонкий масив

Мої усмішки та виснажене повітря

Любов’ю відганяють

І скорботний пісний розпач

Приносить мені тис, щоб устелити мою могилу

Такий кінець у справжніх закоханих

Його обличчя прекрасне, як небо

При веснянні бруньки розкриваються

Ой чому йому не дали

Чиє серце холодне по-зимовому

Принеси мені сокиру та лопату

Принесіть мені аркуш, що згортається

Коли я свою могилу зробив

Хай віють вітри і бурі

Тоді я лежав холодний, холодний, як глина

Справжнє кохання минає