Un Poco Tarde - José Feliciano

Aquel dia que dejaste

Un papel sobre la mesa

4 lineas que decian: perdoname si me voy

Quise ir detras tus pasos

Con el ansia de vengarme para gritarte mis desprecios

Como una mujer cobarde

Y a los perros arrojarle tu maldito corazon…

Quise ir detras tus huellas

Pero algo me detuvo

Era un niño que lloraba

Preguntandome por ti

No conforme como pude

Lo estreche entre mis brazos

Despues de llamarte mucho

Se durmio en mi regazo

Y mi pelo fue pañuelo que seco su lagrimon…

Desde entonces nuestro hijo

Se olvido de que existias

Yo le dije que su madre para el cielo se volo

Desde entonces tu retrato

Siempre tiene muchas flores

No le falta una plegaria que el te reza por las noches

Y si alguno a ti te nombre el le dice: se murio…

5 años no es un dia, has llegado un poco tarde

Es inutil que pretendas

Otra vez aqui volver

8 ahos tiene el nene y ese 5 que te reza

El me dice que te ocultas

Bajo el brillo de una estrella

Te das cuenta tu si has muerto, pra mi y para el…

Si quieres que te perdone, por el danho que me has hecho

Te juro que no te guardo

Ni un poquito de rencor

Si necesitas cualquier cosa

Aqui esta mi mano abierta

Todo, todo te lo ofrezco

Menos cruzar esa puerta

Y tendras un lugarcito en mi noble corazon…

Pero antes que te vayas

Voy a llamar a el niño

Que el vea que en tus ojos

Ni una lagrima se ve

Dile que tu fuiste amiga

De su madre y es por eso que quieres mirarlo cerca

Y estrecharle un fuerte beso, y no vuelvas nunca nunca

Para su mal o su bien

Y no vuelvas nunca nunca

Para su mal o su bien…

того дня ти пішов

На столі аркуш паперу

4 рядки, які говорять: вибачте, якщо я піду

Я хотів йти за твоїми кроками

З бажанням помститися крикнути до вас свою презирство

як боягузлива жінка

І кинь своє прокляте серце в собак...

Я хотів піти за твоїми слідами

Але щось мене зупинило

Я була дитиною, що плакала

питає мене про тебе

Не настільки задоволений, як міг

Я тримав його на руках

Після того, як вам багато телефонують

Він заснув у мене на колінах

А моє волосся було хусткою, яка висушувала його сльози…

Відтоді наш син

Я забув, що ти існував

Я сказав йому, що його мати злетіла на небо

Відтоді твій портрет

завжди має багато квітів

Йому не бракує молитви, якою він молиться тобі вночі

А якщо вас хтось називає, то скаже: він помер...

5 років - це не день, ти трохи запізнився

Вам марно прикидатися

знову сюди, щоб повернутися

Хлопчику 8 років і ті 5, хто молиться тобі

Він каже мені, що ти ховаєшся

Під блиском зірки

Ти усвідомлюєш, якщо ти помер, для мене і для нього...

Якщо ти хочеш, щоб я простив тобі за шкоду, яку ти мені заподіяв

Клянусь, я не врятую тебе

Не трохи злості

Якщо тобі щось потрібно

Ось моя відкрита рука

Все, все, що я тобі пропоную

Менше проходь через ці двері

І ти матимеш маленьке місце в моєму благородному серці…

Але перш ніж піти

Я збираюся подзвонити хлопчику

Нехай він побачить це в твоїх очах

не видно сльози

Скажи йому, що ти був другом

Від мами і тому хочеться за ним уважно спостерігати

І поцілуй його міцним поцілунком і ніколи не повернеться

Для вашого поганого чи вашого добра

І ніколи не повертатися

Для його поганого чи його доброго…