Ode to Mortality - Jonwayne

«I will soon start to read poetry

Uh… might as well start about now»

If my lungs can withstand these filth icicles

The angels dust across the land of false prophets

Maybe I clutch my poetry tighter

Just to feel like these walls are still listening to drama

Don’t bother the carpenter, there soon he plays harbinger

He couldn’t shake the moccasin a moniker

They only know him from watching upon their monitor

Maybe they’ll cop a feel of a feeling from brain opera

Life is an homage to death

These cousins never kissed, nor laid in the bed to rest

I sketch breath with sharp and broken pencils

The message is permanent, it’s been etched into the mental

«What do you think about the stars in the sky?»

I’ll be seeing them soon

«…in the, in the sky?»

«It's okay, I guess»

My skin is drenched in shadows

But it’s high noon and I’m on the back of a camel

Thirst is just an essence the devil is whispering

As I slip into a room with a fountain, running rivers of gin

See what you can have if you just loosen your grip

The noose is just a rope and the pupil is just a drip

Seeking light in the the darkness

The dog in me is barking

I procure drops of dark matter

It’s pure oceanic space inside my eyelids

The planets are in my iris

Bronze light beams gold, king Midas

They duck diving, eat riches like pretty wives

You never felt alive if you’ve never died

My bones never ache and my soul never cries

I fall weightless in the wake of greatness

Life is an homage to death

These cousins never kissed, nor laid in the bed to rest

I sketch breath with sharp and broken pencils

The message is permanent, it’s been etched into the mental

«What do you think about the stars in the sky?»

I’ll be seeing you soon

«…in the, in the sky?»

«It's okay, I guess»

«Скоро я почну читати вірші

Е-е... можна було б почати приблизно зараз»

Якщо мої легені витримають ці бурульки бруду

Ангели порохають по землі фальшивих пророків

Можливо, я міцніше схоплю свою поезію

Просто відчути, що ці стіни все ще слухають драму

Не турбуйте теслю, скоро він зіграє провісника

Він не зміг позбутися мокасина від прізвиська

Вони знають його лише з огляду на свій монітор

Можливо, вони переживуть відчуття від мозкової опери

Життя це поклон смерті

Ці двоюрідні брати ніколи не цілувалися і не лягали в ліжко відпочивати

Я малюю дихання гострими та зламаними олівцями

Повідомлення постійне, воно вкарбувалося в умонаціоналі

«Що ти думаєш про зірки на небі?»

Я скоро їх побачу

«…в небі?»

«Все гаразд, мабуть»

Моя шкіра просочена тінями

Але зараз опівдні, і я сиджу на спині верблюда

Спрага - це лише сутність, про яку шепоче диявол

Коли я прослизнув у кімнату з фонтаном, з якого течуть ріки джину

Подивіться, що ви можете отримати, якщо просто послабити хватку

Петля — це лише мотузка, а зіниця — лише крапельниця

Шукати світло в темряві

Собака в мені гавкає

Я добувають краплі темної матерії

Це чистий океанський простір усередині моїх повік

Планети в моїй райдужці

Бронзове світло сяє золотом, цар Мідас

Вони пірнають, їдять багатство, як гарненькі дружини

Ви ніколи не відчували себе живим, якщо ніколи не вмирали

Мої кісті ніколи не болять і моя душа ніколи не плаче

Я падаю в невагомість у сліді величі

Життя це поклон смерті

Ці двоюрідні брати ніколи не цілувалися і не лягали в ліжко відпочивати

Я малюю дихання гострими та зламаними олівцями

Повідомлення постійне, воно вкарбувалося в умонаціоналі

«Що ти думаєш про зірки на небі?»

Скоро побачимось

«…в небі?»

«Все гаразд, мабуть»