Pousse, pousse - Jonathan Painchaud

Jean est un homme jovial qui raconte des blagues en lisant le journal

Mais bien que d’apparence assez loin d’exemplaire

Il n'épargne personne de ses commentaires

Voilés sous les couverts de traits humoristiques

Se cachent les ulcères de l’angoisse chronique

Oh Jean est un homme sans travail qui boucle les mois en vendant au détail

De beaux petits sachets ou bien des comprimés

Contenant l’intégral de la pharmacopé

Mais certains soirs il se demande à quoi ça rime

Et certains soirs on le voit seul au fond du gym

Alors il pousse, pousse, pousse de la fonte

Pour oublier la honte

Alors il pousse, pousse, pousse de la fonte

Pour oublier la honte

Anne est une jolie maman, qui soigne son corps et chérie ses enfants

Personne ne connaît l'étendu de son drame

Et les pensées qui rongent son petit coeur de femme

Son homme a pris la poudre d’escampette

Avec une gamine de 10 ans sa cadette

Oh Anne voudrait le faire payer mais elle est incapable de toute méchanceté

Il est sans-le-sous et n’a rien à son nom et il ne mérite quand même pas la

prison

Mais certains soirs elle se demande à quoi ça rime

Et certains soirs on la voit seule au fond du gym

Alors elle pousse, pousse, pousse de la fonte

Pour oublier la honte

Alors elle pousse, pousse, pousse de la fonte

Pour oublier la honte

Je suis un chanteur populaire qui aux dires de plusieurs à vraiment tout pour

plaire

Derrière ma facade de stoïque bellâtre

Je suis aussi solide qu’une statue de plâtre

Quand la nuit tombe et que mon esprit vagabonde

J’ai tenté si souvent, peur de la fin du monde

Je suis un chanteur populaire et je fait ce que j’peux pour ne pas être amer

Lorsqu’il me faut passer par-dessus mes principes

Pour qu’on joue mes chansons ou mes vidéoclips

Mais certains soirs je me demande à quoi ça rime

Et certains soirs on me voit seul au fond du gym

Alors je pousse, pousse, pousse de la fonte

Pour oublier la honte

Alors je pousse, pousse, pousse de la fonte

Pour oublier la honte

On a tous sur le coeur un haltère et sur les épaules le poids de l’Univers

Condamnés à fournir constamment un effort pour ne pas devenir notre propre

poids mort

Mais certains soirs on se demande à quoi ça rime

Et certains soirs on est tous seuls au fond du gym

Alors on pousse, pousse, pousse de la fonte

Pour oublier la honte

Alors on pousse, pousse, pousse de la fonte

Pour oublier la honte

Жан веселий чоловік, який розповідає анекдоти, читаючи газету

Але хоча, здавалося б, зовсім далеко не взірцевий

Він не шкодує своїх коментарів

Завуальовано під прикриттям гумористичних рис

Приховайте виразки хронічної туги

О Жан — безробітний, який зводить кінці з кінцями, продаючи в роздріб

Гарні маленькі пакетики або таблетки

Містить повну фармакопею

Але іноді вечорами він задається питанням, що таке рима

А іноді вечорами ми бачимо його одного в глибині спортзалу

Так штовхає, штовхає, штовхає чавун

Щоб забути сором

Так штовхає, штовхає, штовхає чавун

Щоб забути сором

Енн - прекрасна мама, яка піклується про своє тіло і піклується про своїх дітей

Ніхто не знає масштабів його драми

І думки, що гризуть її маленьке жіноче серце

Її чоловік зняв

З дитиною на 10 років молодшою

О, Енн хотіла б змусити його заплатити, але вона не здатна на зло

Він без гроша, у нього немає нічого, і він все ще не заслуговує на це

в'язниця

Але іноді вечорами вона задається питанням, яка рима

А іноді вечорами ми бачимо її саму в глибині спортзалу

Так вона штовхає, штовхає, штовхає чавун

Щоб забути сором

Так вона штовхає, штовхає, штовхає чавун

Щоб забути сором

Я популярна співачка, у якої, на думку багатьох, дійсно є все

задовольнити

За моїм обличчям стоїка

Я твердий, як гіпсова статуя

Коли настає ніч і мій розум блукає

Я так часто намагався, боявся кінця світу

Я популярна співачка і роблю все, що можу, щоб не бути гірким

Коли мені доводиться виходити за межі своїх принципів

Для відтворення моїх пісень або музичних відео

Але іноді вечорами я задаюся питанням, що це таке

І іноді вечорами мене бачать одного в глибині спортзалу

Тож штовхаю, штовхаю, штовхаю якесь залізо

Щоб забути сором

Тож штовхаю, штовхаю, штовхаю якесь залізо

Щоб забути сором

У кожного з нас на серці гантель, а на плечах вага Всесвіту

Засуджені постійно докладати зусиль, щоб не стати своїми

мертва вага

Але іноді вечорами ми замислюємося, що це таке

А іноді вечорами ми залишаємося одні в залі спортзалу

Тож штовхаємо, штовхаємо, штовхаємо якесь залізо

Щоб забути сором

Тож штовхаємо, штовхаємо, штовхаємо якесь залізо

Щоб забути сором