To the Death - Johnny Foreigner

I need a spell to stop my friends from

feeling guilty every time they talk about you

How every subject led to the last words that they might have said

It’s like I’ve lost a part of them too

So I talk to you

I need a drink

I need the distance that the daylight

brings to drift into the sleep I lose each night

Your boys parade their sorrows

Say there’s nothing that they could have done

And I hate myself for thinking they’re right

So no more songs about suicide

Break the swagger in your stride

Here’s to the death

To the holes in whatever’s left

If we’re supposed to make the most of every moment

How come all the memories I keep are shrapnel sharp, embedded deep?

If you could see the mess you’d leave, would you?

So here’s to the hope

How each and every rope thrown out

forms bridges we can build without you

How we talk in abstract terms about

our grief and how it strengthens us

And secretly hope that it’s true

Still opens wounds on your birthday

Like one dumb legacy

Here’s to the death

To the holes in whatever’s left

If we’re supposed to make the most of every moment

How come all the memories I keep are shrapnel sharp, embedded deep?

If you could see the mess you’d leave, would you still?

Yeh would you still?

And oh-my-god!

How come all the memories I keep are shrapnel sharp, embedded deep?

If you could see this mess you’d leave, would you still?

Мені потрібне заклинання, щоб зупинити моїх друзів

відчувати себе винним щоразу, коли про тебе говорять

Як кожен предмет привів до останніх слів, які вони могли сказати

Схоже, я також втратив частину їх

Тож я розмовляю з вами

Мені потрібен напій

Мені потрібна відстань, ніж денне світло

занурює в сон, який я втрачаю щоночі

Ваші хлопці демонструють свої печалі

Скажіть, що вони нічого не могли зробити

І я ненавиджу себе за те, що вважаю, що вони мають рацію

Тож не більше пісень про самогубство

Зламайте чванство у своєму ході

Ось до смерті

До дір у тому, що залишилося

Якщо ми повинні використовувати кожну мить

Чому всі спогади, які я зберігаю, є гострими, глибоко вкорінені?

Якби ви могли побачити безлад, який би залишили, чи не так?

Тож надія 

Як кожну мотузку викинули

формує мости, які ми можемо побудувати без вас

Як ми говоримо в абстрактних термінах

наше горе і те, як воно нас зміцнює

І потай сподіваюся, що це правда

Все одно відкриває рани на ваш день народження

Як одна тупа спадщина

Ось до смерті

До дір у тому, що залишилося

Якщо ми повинні використовувати кожну мить

Чому всі спогади, які я зберігаю, є гострими, глибоко вкорінені?

Якби ви могли побачити безлад, який би залишили, ви б все одно?

Так, ти б ще?

І боже мій!

Чому всі спогади, які я зберігаю, є гострими, глибоко вкорінені?

Якби ви могли побачити цей безлад, який би залишили, чи все одно б ви могли?