The Ballad Of The Harp Weaver - Johnny Cash

Son said my mother when I was knee high

You need of clothes to cover you and not a rag have I

There’s nothing in the house to make a boy’s britches

Nor shears to cut a cloth with nor thread to take stitches

There’s nothing in the house but a leaf end of rye

And the harp with a with the woman’s head nobody will by and she began to cry

That was in the early fall and when came the late fall

Son she said the sight of you makes your mother’s blood crawl

Little skinny shoulder blades sticking through your clothes

And where you get a jacket from God above knows

It’s lucky for me lad your daddy’s in the ground

And can’t see the way I let his son go around and she made a queer sound

That was in the late fall when the winter came

I’d not a pair of bridges nor a shirt to my name

I couldn’t go to school or out of doors to play

And all the other little boys passed our way

Son said my mother come climb into my lap

And I’ll chave your little knees while you take a nap

And oh but we were silly for half an hour or more

Me with my long legs dragging on the floor

I rocked rocked rocked to a mother goose rhyme

Oh but we were happy for half an hour’s time

But there was I a great boy and what would folks say

To hear my mother singing me to sleep all day in such a daft way

Men say the winter was bad that year fuel was scarce and food was dear

A wind with a wolf’s head howled about our door

And we burned up the chairs and sat upon the floor

All that was left us was a chair we couldn’t break

And the harp with the woman’s head nobody would take for song or pity sake

The night before Christmas I cried with the cold

I cried myself to sleep like a two year old

And in the deep night I felt my mother rise

And stare down upon me with love in her eyes

I saw my mother sitting on the one good chair

A light falling on her face from I couldn’t tell where

Looking nineteen and not a day older

And the harp with the woman’s head leaned against her shoulder

Her thin fingers moving in the thin tall strings

Were weave weave weaving wonderful things

Many bright threads from where I couldn’t see

Were running through the harp strings rapidly

And gold threads whistling through my mother’s hands

I saw the web grow and the pattern expand

She wove a child’s jacket and when it was done

She laid it on the floor and wove another one

She wove a red cloak so regal to see

She’s made it for a king’s son I said and not for me but I knew it was for me

She wove a pair of bridges and quicker than that

She wove a pair of boots a little cocked hat

She wove a pair of mittens she wove a little blouse

She wove all night in the still cold house

She sang as she worked and the harp strings spoke

But her voice never faltered and the thread never broke

But when I awoke there sat my mother

With the harp against her shoulder looking nineteen and not a day older

A smile about her lips and a light about her head

And her hands in the harp strings frozen dead

And piled up beside her toppling to the skies

Were the clothes of a king’s son just my size

Син сказала моя мама, коли я був по коліно

Вам потрібен одяг, щоб закривати вас, а не ганчір’я

У домі немає з чого зробити хлопчачу штанину

Ні ножицями, щоб розрізати тканину, ані нитками , щоб набрати стібки

У хаті немає нічого, крім листя жита

А арфа з головою жінки нікого не пройде, і вона заплакала

Це було на початку осені, а коли настала пізня осінь

Сину, вона сказала, що від твого вигляду кров у твоїй матері лізе

Маленькі худі лопатки стирчать крізь ваш одяг

А де ви візьмете куртку від Бога вище знає

Мені пощастило, хлопче, що твій тато в землі

І я не бачу, як я відпустив його сина і вона видала дивний звук

Це було пізньої осені, коли прийшла зима

Я б не хотів ні пари, ні сорочки на своє ім’я

Я не міг піти у школу чи виходити за двері пограти

А всі інші маленькі хлопчики пройшли наш шлях

Син сказав, що моя мама підійди до мене на коліна

І я буду тікати твої маленькі коліна, поки ти дрінеш

І о, але ми були дурними півгодини чи більше

Я з моїми довгими ногами, які волочиться по підлозі

Я качав, качався під риму-матері

Але ми були щасливі протягом півгодини

Але там був я чудовий хлопчик, і що б сказали люди

Почути, як моя мама співає мені, щоб спати цілий день у такий дурний спосіб

Чоловіки кажуть, що зима була погана, цього року було мало палива, а їжа була дорога

Над нашими дверима завив вітер із вовчою головою

І ми спалили стільці й сіли на підлогу

Нам залишився лише стілець, який ми не могли зламати

А арфу з жіночою головою ніхто не візьме ні за пісню, ні за жалість

У ніч перед Різдвом я плакав від холоду

Я сама плакала, щоб заснути, як дворічна

І глибокої ночі я відчув, як моя мати піднялася

І дивиться на мене з любов’ю в її очах

Я бачив, як моя мама сиділа на одному хорошому стільці

Звідки на її обличчя впало світло, я не міг сказати звідки

Виглядає на дев’ятнадцять і ні на день старше

І арфа з головою жінки притулилася до її плеча

Її тонкі пальці рухаються на тонких високих струнах

Були переплетені ткацтво чудові речі

Багато яскравих ниток, звідки я не бачив

Швидко бігали по струнах арфи

І золоті нитки свистять крізь мамині руки

Я бачив, як Інтернет розвивається, а шаблон розширюється

Вона виткала дитячий жакет і коли це було зроблено

Вона поклала його на підлогу й сплела ще одну

Вона виткала червоний плащ, такий королівський , щоб бачити

Вона зробила це для сину короля, я казав, а не для мене але я знав, що це для мене

Вона сплела пару містів і швидше за це

Вона сплела пару чобіт із маленьким треуголем

Вона сплела пару рукавиць, а сплела маленьку блузку

Вона ткала всю ніч у ще холодному домі

Вона співала, працюючи, а струни арфи говорили

Але її голос ніколи не дрогнув, і нитка не обірвалася

Але коли я прокинувся, там сиділа моя мати

З арфою на плечі вона виглядає на дев’ятнадцять і ні на день старша

Усмішка на її губах і світло на голові

І її руки на струнах арфи замерзли

І нагромаджується поруч із нею, що кидається в небо

Чи був одяг царського сина лише мого розміру