Dear Mrs. - Johnny Cash

Dear Mrs though we’ve never met I know very much about you

I know that you’ve got hair that shines like the morning sun

You’ve got eyes that hold the blueness of the sky

And of the deepest sea on a clear day and a smile that has a sparkle of a

diamond

I know that because I’ve heard him say those things about you

These’re the thoughts and the words of a man

Who spent many heart breaking years behind prison walls

The father of your children the man who worshipped the very ground that you

walk on

He had a picture of you Mrs it was old and faded and torn

But you could tell at a glance that he never exaggerated in his thoughts and

visions

He never left his cell without first checking to see if he had your picture

with him

He was a young man when he first came to prison

And he talked a great deal about you but as the years passed he talked less and

less

And during his last year here I don’t believe he ever said a word to anybody

He had the appearance of a man much older than he really was

He walked with his head down and his shoulders saggin'

And the walk itself seemed to take a great deal of effort

He never received a letter or had a visitor while he was here in prison

But never did he stop looking and waitin'

Every day at mail call you could see him standing close to his bars

With the look of a child awaiting a reward

Even after the mailman had passed his cell his pleading eyes would follow

beggin'

As always he’d feel of his shirt pocket and then just stand there

Staring at the emptiness and as always I could

Somehow feel the lump in his throat

And the burning in his eyes you know Mrs like just before you start to cry

Well I thought you might like to know that they buried his body today

Just outside the prison walls

They buried him there because nobody cared enough to claim his body

You know there was even a couple of old convicts there that actually cried

No not because they cared for him but for what he died from they cared for

Loneliness every prisoner knows loneliness but some know it more than others

The man that they buried today had died many times

Every day he waited hopin' and prayin' for a letter or a card

Or just a note or anything to let him know that somewhere out there

Somebody cared for him

That assurance never came and today he died Mrs

He died from loneliness starved for love a love that nobody ever wanted

You see no man woman or child is immune to the need of love or to be loved

No matter how terrible his crime might have been

The death he died from today was more inhuman

But his suffering is over now and he’s resting in a pauper’s grave in a prison

suit

And in his pocket is an old torn and faded picture of yes of you Mrs

Шановна місіс, хоча ми ніколи не бачилися, я знаю про вас дуже багато

Я знаю, що у вас волосся, яке сяє, як ранкове сонце

У вас є очі, які тримають блакитне неба

І найглибшого моря в ясний день та посмішки, яка виблискує

діамант

Я знаю це, бо чув, як він говорив такі речі про вас

Це думки та слова людини

Який провів багато сердешних років за стінами в’язниці

Батько ваших дітей, чоловік, який поклонявся тому, що ви

ходити по

Він мав зображення вас, місіс, це старе, вицвіле та порване

Але з першого погляду видно, що він ніколи не перебільшував у своїх думках

бачення

Він ніколи не виходив із камери, не перевіривши, чи є у нього ваше фото

з ним

Він був молодим чоловіком, коли вперше потрапив до в’язниці

І він багато говорив про вас, але з роками він говорив все менше

менше

І за останній рік перебування тут, я не вірю, що він коли комусь сказав ні слова

Він мав вигляд людини, набагато старшої, ніж був насправді

Він ходив з опущеною головою і опущеними плечима

А сама прогулянка, здавалося, забирала багато зусиль

Він ніколи не отримував листів і не мав відвідувачів, поки перебував тут у в’язниці

Але він ніколи не переставав шукати й чекати

Щодня під час дзвінка поштою ви могли бачити, як він стоїть біля своїх барів

З виглядом дитини, яка чекає нагороди

Навіть після того, як листоноша пройшов повз камеру, його благаючі очі слідкували за ним

жебрак

Як завжди, він обмацав кишеню сорочки, а потім просто стояв

Дивлячись у порожнечу і, як завжди, міг

Якось відчуйте клубок у горлі

І горіння в його очах, яке ти знаєш як місіс, перед тим як почати плакати

Я подумав, що ви могли б знати, що вони поховали його тіло сьогодні

Просто за стінами в'язниці

Вони поховали його там, тому що нікому не було достатньо, щоб витребувати його тіло

Ви знаєте, там навіть була пара старих каторжників, які насправді плакали

Ні, не тому, що вони піклувалися про нього, а тому, що він помер, від чого вони піклувалися

Самотність Кожен ув’язнений знає самотність, але деякі знають це більше, ніж інші

Чоловік, якого вони сьогодні поховали, багато разів помирав

Щодня він чекав, сподіваючись і молившись, щоб отримати лист чи листівку

Або просто замітка чи щось що повідомити йому про це десь там

Хтось піклувався про нього

Це запевнення так і не було, і сьогодні він помер, місіс

Він помер від самотності, голодував від кохання, кохання, якого ніхто ніколи не хотів

Ви бачите, що жоден чоловік жінка чи дитина не застраховані від потреби любові чи бути коханими

Яким би жахливим не був його злочин

Смерть, від якої він помер сьогодні, була більш нелюдською

Але його страждання закінчилися, і він спочиває в могилі бідняка у в’язниці

костюм

А в його кишені стара порвана й вицвіла фотографія так вас, місіс