Wrinkles - John Williamson

Well old Bob hasn’t got much but he values his boots

He values the time he spends growin' flowers

He still loves his babies that grew to be men

He recalls all the days 'n' nights and the hours

When he and his woman worked on the land

In the heat and the dry, in the cold and the wet

He still picks her a rose and his old heart still races

She’s still the most beautiful girl that he’s met

And you ask is he happy… and you ask is he happy???

He’s got wrinkles from smiling, he feels lucky and free

And he knows what it means to live here in the sunshine

He’s got wrinkles…

He walks with Amelia down to the store

With a little cane basket for the bread and the daily Sun

Still hand in hand like babes in the meadows

And young faces turn

Love is so beautiful, it can be so deep

And a man is a king when he has his own princess

Bob wears no crown, no long flowing robe

But there in his mind he still rides on his black stallion

Then a cold winter came, and Bob was alone

His beautiful princess had flown with the angels

He faded so quickly, the man became old

And the wandering dew soon covered the roses

First just a cane, then a strong stick for walking

Then just a chair with a grey old man dying

All that he lived for was always beside him

So Bob left in peace, to join his lady

And you ask is he happy… and you ask is he happy???

He had wrinkles from smiling

He felt lucky and free

And he knew what it meant to live here in the sunshine

He had wrinkles…

Що ж, у старого Боба небагато, але він цінує свої чоботи

Він цінує час, який витрачає на вирощування квітів

Він досі любить своїх дітей, які виросли в чоловіків

Він згадує всі дні й ночі й години

Коли він і його жінка працювали на землі

У спеку і в суху, в холод і вологу

Він досі зриває їй троянду, а його старе серце все ще б’ється

Вона все ще найкрасивіша дівчина, яку він зустрічав

І ви запитаєте, чи він щасливий… і ви запитуєте він щасливий???

У нього зморшки від посмішки, він почувається щасливим і вільним

І він знає, що означає жити тут на сонце

У нього зморшки…

Він йде з Амелією до магазину

З тростинним кошиком для хліба та щоденного сонця

Досі рука об руку, як немовлята на лугах

І обертаються молоді обличчя

Кохання так прекрасне, може бути таким глибоким

А чоловік — король, коли у нього власна принцеса

Боб не носить ні корони, ні довгого плавного халата

Але в думці він досі їздить на своєму чорному жеребці

Потім настала холодна зима, і Боб залишився сам

Його прекрасна принцеса летіла разом з ангелами

Він вицвів так швидко, що чоловік постарів

А блукаюча роса незабаром вкрила троянди

Спочатку просто тростина, а потім сильна палиця для ходьби

Потім просто стілець із сірим старцем, що вмирає

Усе, для чого він жив, завжди було поруч із ним

Тому Боб пішов в мирі приєднатися до своєї леді

І ви запитаєте, чи він щасливий… і ви запитуєте він щасливий???

Від посмішки у нього з’явилися зморшки

Він почувався щасливим і вільним

І він знав, що означало жити тут на сонце

У нього були зморшки…