Salty and Sweet - John Smith

I’m a fishing girl, just a lonely girl

The Town in which I live is breaking water

I told my Mother, my violent brother

All they give to me is reason to leave

Imagine my surprise, a pair of ancient eyes

Set into a face as old as land

He stands in front of, he came out of the sea

He says it hurts his skin to touch the sand

He crawls back into the sea, the air is salty and sweet

A backward glance by way of invitation

I’m in now up to my knees, the air is salty and sweet

I’ll leave my dress by way of explanation

My man don’t care for clothes, the things he does not own

They never trouble him, never give him grief

‘Cause he’s as soft as silk, as pure as baby milk

And harder than earth that he scorns

Я рибалка, просто самотня дівчина

Місто, в якому я живу, кидає воду

Я розповіла матері, своєму жорстокому братові

Все, що вони дають мені — це привід піти

Уявіть моє здивування, пара стародавніх очей

Встановіть обличчя, старе, як земля

Він стоїть перед, він вийшов з моря

Він кажуть, що його шкірі боляче доторкатися до піску

Він повзе назад у море, повітря солоне й солодке

Огляд назад у вигляді запрошення

Я зараз по коліна, повітря солоне й солодке

Я залишу свою сукню як пояснення

Мій чоловік не піклується про одяг, речі, яких не має

Вони ніколи не турбують його, ніколи не дають йому горя

Бо він м’який, як шовк, чистий, як дитяче молоко

І важче за землю, яку він зневажає