Relentless - John Arch

I open my eyes, was that real or was I dreaming

I don’t hit the ground, but I’m falling forever

I’m close to the edge and I want to just fly away

To silence the voices, is this the only way?

I bring you my dreams that inspire imagination

They are nothing like yours, so I lock them away again

I lie to myself and believe that I’m healing

The higher I climb, the longer I fall

Crossing over burning bridges

There’s nothing left of you inside my mind

The hourglass is long and empty

The time has come to break the chains of misery

Crossing over burning bridges

There’s nothing left of you inside my mind

The hourglass is long and empty

The time has come to break the chains of misery

I remember skipping rocks across still waters

And I remember chasing colors flying through thin air

And I remember the water shone my first reflection

I can’t forget always waiting, I was wishing you were there

You were never, never there

Primadonna, she was sleeping with a stranger again

Godforsaken and the savior hanging on the bedroom wall

Contradictions, they manifest such deep resentmens in me

Transparent one I’m not naive and you, you’re not holier than thou

Amen

I’m inside you, I deny you

I surround you, I defy you

Hear the voices, they are godless

No forgiveness, so relentless

In the real world you feel real pain

A never ending war inside, again and again

Are you who you think you are, my life runs through your veins

Try as you will, my son, try

But you will not break the chains of misery

I can feel anger rising like the sun rises every day that I’m here

Now and then you return to open the wounds again and again

Screaming voices conspire and critique every breath I take

I remember as a child I said I loved you

I remember the silence was so deafening

I’m inside you, I deny you

I surround you, I defy you

Hear the voices, they are godless

No forgiveness, so relentless

In the real world you feel real pain

A never ending war inside again and again

Are you who you think you are, my life runs through your veins

Try as you will, my son, try

But you will not break the chains

I’ve been living to die, I’m dying to live

I’m here to break the chains of misery

Silence the voices, the critical voices

The psyche of a child is a ravenous thing

When nothing’s ever good enough, there’s so much suffering

Why do we run, there’s no place to hide

Tangled in the strand that can bury us alive

Yes it can

The spiral is up and down, twisting our fate around

The bird in the cage sings a beautiful song

Because it’s bound by the strand

Alive in me, voices lie to me

It’s never good enough for them

They always want more than I am

You put your hand in the cage

Now you’re bleeding and the bird is free

Apathetic apologies are the offerings

As the world grows so cold suddenly

You’re just another lost soul, so join me, join me

Cause misery loves company

Crossing over human bridges

A child is born, he’s looking up to me

We’re skipping rocks across the waters

That rise above the depths of woe is me

Crossing over human bridges

A child is born, he’s looking up to me

(Why do we run, there’s no place to hide

Tangled in the strand that can bury us…)

We’re skipping rocks across the waters

That rise above the depths of woe is me

(The spiral is up and down, twisting our fate around

The bird in the cage sings a beautiful song cause it’s bound…)

Why do we run, there’s no place to hide

Tangled in the strand that can bury us alive

Yes it can

The spiral is up and down, twisting our fate around

The bird in the cage sings a beautiful song

Because it’s bound by the strand

Я відкриваю очі, було це реально чи мені мріялося

Я не вдаряюся об землю, але я падаю назавжди

Я близько до краю і хочу просто полетіти

Щоб замовкнути голоси, це єдиний спосіб?

Я приношу вам свої мрії, які надихають уяву

Вони зовсім не схожі на ваші, тому я закриваю їх знову

Я брешу собі і вірю, що я зцілюсь

Чим вище я піднімаюся, тим довше я падаю

Перехід через палаючі мости

У моєму розумі від тебе нічого не залишилося

Пісочний годинник довгий і порожній

Настав час розірвати ланцюги нещастей

Перехід через палаючі мости

У моєму розумі від тебе нічого не залишилося

Пісочний годинник довгий і порожній

Настав час розірвати ланцюги нещастей

Я пам’ятаю, як стрибав по каменю через тиху воду

І я пам’ятаю, як гнався за кольорами, що летіли крізь повітря

І я пам’ятаю, як вода осяяла моє перше відображення

Я не можу забути завжди чекати, я хотів, щоб ти був поруч

Ти ніколи, ніколи там не був

Примадонна знову спала з незнайомцем

Забутий і рятівник, що висить на стіні спальні

Протиріччя, вони виявляють у мені такі глибокі образи

Прозорий, я не наївний, а ти не святіший за тебе

Амінь

Я в тобі, я відмовляюся від тебе

Я оточую тебе, я кидаю виклик тобі

Почуйте голоси, вони безбожні

Немає прощення, такий безжальний

У реальному світі ви відчуваєте справжній біль

Безкінечна війна всередині, знову і знову

Ти той, ким ти себе вважаєш, моє життя тече у твоїх жилах

Намагайся, сину мій, намагайся

Але ви не розірвете кайдани нещастя

Я відчуваю, як гнів зростає, як сонце сходить кожного дня, поки я тут

Час від часу ви повертаєтесь, щоб знову й знову відкрити рани

Крикливі голоси змовляються і критикують кожен мій подих

Пам’ятаю, як у дитинстві я казав, що люблю тебе

Я пам’ятаю, що тиша була такою оглушливою

Я в тобі, я відмовляюся від тебе

Я оточую тебе, я кидаю виклик тобі

Почуйте голоси, вони безбожні

Немає прощення, такий безжальний

У реальному світі ви відчуваєте справжній біль

Безкінечна війна всередині знову і знову

Ти той, ким ти себе вважаєш, моє життя тече у твоїх жилах

Намагайся, сину мій, намагайся

Але кайданів не розірвеш

Я жив, щоб померти, я вмираю, щоб жити

Я тут, щоб розірвати ланцюги страждань

Заглушіть голоси, критичні голоси

Психіка дитини — ненажерлива річ

Коли нічого не буває достатньо, виникає так багато страждань

Чому ми біжимо, нема де сховатися

Заплутавшись у пасмі, яке може поховати нас живцем

Так, це може

Спіраль то вгору, то вниз, обертаючи нашу долю

Пташка в клітці співає прекрасну пісню

Тому що він зв’язаний пасмом

Живі в мені, голоси брешуть мені

Для них це ніколи не буває достатньо

Вони завжди хочуть більше, ніж я

Ви засунули руку в клітку

Тепер ви спливаєте кров’ю, а птах на волі

Апатичні вибачення - це пропозиції

Оскільки світ раптово стає таким холодним

Ти просто ще одна загублена душа, тому приєднуйся до мене, приєднуйся

Бо нещастя любить компанію

Перехід через людські мости

Дитина народилася, на мене дивиться

Ми стрибаємо каміння по воді

Цей підйом над глибинами горя — це я

Перехід через людські мости

Дитина народилася, на мене дивиться

(Навіщо ми біжимо, нема де сховатися

Заплутавшись у пасмі, яке може нас поховати…)

Ми стрибаємо каміння по воді

Цей підйом над глибинами горя — це я

(Спіраль то вгору, то вниз, обертаючи нашу долю

Пташка в клітці співає прекрасну пісню, бо вона зв’язана…)

Чому ми біжимо, нема де сховатися

Заплутавшись у пасмі, яке може поховати нас живцем

Так, це може

Спіраль то вгору, то вниз, обертаючи нашу долю

Пташка в клітці співає прекрасну пісню

Тому що він зв’язаний пасмом