Home - Joe Diffie

The only the thing I see ahead is

Just the heat a rising off the road

The rainbows I’ve been chasing keep on fading before I find my pot of gold

But more and more I’m thinking, that the only treasures that I’ll ever know

Are long ago and far behind and wrapped up in my memories of home

Home was a swimming hole and a fishing pole and the feel of a muddy row between

my toes

Home was a back porch swing where I would sit and mom would sing amazing grace

While she hung out the clothes

Home was an easy chair with my daddy there and the smell of Sunday supper on

the stove

My footsteps carry me away but in my mind I’m always going home

Now the miles I put behind me ain’t as hard as the miles that lay ahead

And its much too late to listen to the words of wisdom that my daddy said

The straight and narrow path he showed me turned into a thousand winding roads

My footsteps carry me away, but in my mind I’m always going home

Home was a swimming hole and a fishing pole and the feel of a muddy row between

my toes

Home was a back porch swing where I would sit and mom would sing amazing grace

While she hung out the clothes

Home was an easy chair with my daddy there and the smell of Sunday supper on

the stove

My footsteps carry me away but in my mind I’m always going home

Yeah, the straight and narrow path he showed me turned into a thousand winding

roads

My footsteps carry me away, but in my mind I’m always going home

Єдине, що я бачу попереду

Просто спека з дороги

Веселки, за якими я гнався, продовжують згасати, перш ніж я знайду свій горщик із золотом

Але все більше і більше я думаю, що це єдині скарби, які я коли-небудь дізнаюся

Давно й далеко позаду й закутані в мої спогади про дім

Дім був ямкою для плавання та жердиною і відчуттям брудного ряду між

мої пальці ніг

Удома були гойдалки на задньому ґанку, де я сидів, а мама співала дивовижну грацію

Поки вона розвісила одяг

Удома було легке крісло з моїм татом і пахло недільною вечерею

піч

Мої кроки несуть мене, але в думках я завжди йду додому

Тепер милі, які я прокладав позаду, не такі важкі, як милі, що лежали попереду

І вже занадто пізно слухати слова мудрості, які сказав мій тато

Прямий і вузький шлях, який він мені показав, перетворився на тисячу звивистих доріг

Мої кроки несуть мене, але в думках я завжди йду додому

Дім був ямкою для плавання та жердиною і відчуттям брудного ряду між

мої пальці ніг

Удома були гойдалки на задньому ґанку, де я сидів, а мама співала дивовижну грацію

Поки вона розвісила одяг

Удома було легке крісло з моїм татом і пахло недільною вечерею

піч

Мої кроки несуть мене, але в думках я завжди йду додому

Так, прямий і вузький шлях, який він мені показав, перетворився на тисячу звивистих

дороги

Мої кроки несуть мене, але в думках я завжди йду додому