Tardio - João Pestana, Lawless

Complicado, parece que cada vez me vou deitar mais tarde

Perco-me na conversa com as ruelas da cidade

Ela tão singela sabe a necessidade

De encontrar a coisa a coisa errada para que a certa seja facto

Disperso a rodar com a bruma

Selecta neste pacto

Disperso para local diverso já que abomino o contrato

A chegar mais tarde sempre foi inato

Parado nalgum beco a deixar tudo bem pensado

Não é tarde, minutos são casuais

Há tempo para partir instrumentais

Levar na tromba e chorar por mais

Virar a face aos canibais

Dar o corpo ao manifesto por lições leais

Assunto tenso

Na reflexão final acho que nem cheguei a tempo

Mas nem por isso lamento

Demoras leva o vento, eu só quero chegar rasteiro

Entrar discretamente, leve suave mas inteiro

Nem 1º nem 2º, sou um cidadão do mundo

Só compete com o que remete ao seu próprio assunto

Só eu e as paredes sabemos o que lhes dar no fundo

É legado, em lugar nenhum, sem ligar nenhuma

Vou na rota cénica sem dobrar a coluna

Deixo a pressa para quem tem esperança de vir partir a sua

Nos desejos rapidez é a tardança que atua

Por isso vai esperando mais vale tarde do que nunca

Складно, здається, щоразу лягаю спати пізніше

Я гублюся в розмові з провулками міста

Вона така проста, що знає потребу

Від знайти неправильне, щоб правильне стало фактом

Розкидані навколо обертаються з туманом

Виберіть у цьому пакті

Розігнали в інше місце, оскільки я ненавижу контракт

Пізніше прибуття завжди було вродженим

Стоячи в якомусь провулку, все добре продумано

Ще не пізно, хвилини випадкові

Є час розлучитися з інструменталом

Візьми його в багажник і плач за ще

Поверніться обличчям до канібалів

Віддаючи тіло маніфесту для лояльних уроків

напружена тема

Мені навіть здається, що я не встиг в останній рефлексії

Але не тому мені шкода

Затримка забирає вітер, я просто хочу опуститися

Увійдіть непомітно, легко, плавно, але цілісно

Ні 1, ні 2, я громадянин світу

Він конкурує лише з тим, що відноситься до його власного предмета

Тільки я і стіни знаю, що їм дати на задньому плані

Це спадщина, нікуди, на яку не байдуже

Я йду мальовничим маршрутом, не згинаючи колони

Поспішаю для тих, хто сподівається прийти до них

У бажаннях швидкість - це затримка, яка діє

Ось чому ти чекаєш, краще пізно, ніж ніколи