Subtle Love - Joan Shelley

Got to leave this house, go swiftly out

I’ve been lying around till noon

Till the fear comes on

That I might have fallen

Honey, I think of you.

The winter’s calling loudly now

I believe it’ll be here soon

And it won’t be kind,

It’ll rule me with shadows

Turning my gold to blue.

Go away, go away you poison loves

For you I have no use

I can sleep alone

Many a night I’ve gone

Never to think of you.

Well, the leaves have fallen

The season’s passed

I’ll go west, or someplace new

Where the lights are low

So the stars can glow

Brighter than the blues.

Stay on My Shore

Stay on my shore

And don’t desert me

And if you go

The wind will blow you back to me

And if your boat is broken out on the rocks

It wasn’t anger, but a longing.

We feed the birds

Syrup and seed

So they stay near,

So we can see

Flashing red and blue amid the green

When the fruit has long since rotten.

Rolled in the needles and wrecked our skin

Gave it all to be empty

Wrapped in leaves wet and clinging

In wreathes so holy

You split the cord,

The cedar and holly

And lie indoors

Let the smoke do the cleaning

And sweeten our skin with the salt and the stone

Lace the pages of our story.

Over and Even

We sight the mornings softly

Take to them easy

The scent of the wood and coffee

Our cup is filling.

Outside the river flows

Its course unfolding

A strength it never knows

A sweet outpouring.

The scents that bloom the hours,

I write you daily

I speak of friends and brothers

and sisters waiting

To sew your winter coat

To keep you warm and dry

The size of you to hold

Tender knots are tied

And over and over,

and over and even

How can the stars design it

To pull and move us?

We crave their waning light,

An ancient.

And draped in candlelight

We did outshine it

I miss your scent and sight

How can I write this?

And over and over,

and over and even

Not Over By Half

You’ve torn your shirt

You’ve outgrown this town

Your friends are all scattered and you’re lonesome

But you’re still searching for music in the sounds

It’s a tame world would leave you unbroken.

Oh lady, oh Mother, bring your garden to me

Pull it around my body so the world cannot see

The blue of my veins and the tracks on my cheeks

But leave the tulips for when I go under.

But it’s not over by half

There’s a gold in your eyes blooming out through the black

and you’re still standing, your hand on the map

No it’s not over, not over by half

When that day comes and the lights go dim

The weight off your shoulders, the sun off your skin

And the ones who have known you,

Your lovers and friends,

Will be marked by the spark that was taken.

Here on the mountain I’m thinking of you

The birds are all singing, screaming of youth

And here I am holding, keeping a room

Just a place you can lay when you’re older.

Ariadne’s Gone

Lay down beside me

I want you to touch me

I know we’re not friendly that way.

I walk the sands

Where your temple still stands

Now you’ve gone where you wanted to go.

I’m looking for signs of her

Left from your time with her

Proof that you’ve needed a woman.

Here on the land where she promised to stay

At your command, 'cause you want it that way

And she’s plastic.

Love changes hands

He wears stars on his skin

And he’s tall as your columns of marble

He says come take my hand now

I want you to stand now

For some things are greater than fiction.

I’ll write my poems and letters for this

Pulled from the air are the words that you give

If you’re willing.

Here give your hand to me

Come near and be with me

Friend, won’t you stay here a while?

Friend, won’t you stay here a while?

No More Shelter

Pull up the horses

And carry me back behind the lines

Back to the water,

Back with the gardens and the vines

Where two hands of ashen gold

Chase down my fever

and wash me with soap

When half of us were losing

And half of us were wrong,

A rose you planted.

Leather and rope,

Fire inside the rock

The heavens open

I am like a child on the spot

Asking god why’d you come?

Was it all for some glory,

Was it all for a song?

And my eyes are still searching

For a light in the fog

A sweetheart to sing for me

I was thrown from the center

Where I once so bravely spun

I was pulled through the colors

Through the colors did I run

And my eyes were wide and gleaming,

Though wind-whipped by the storm

There is no more shelter for the broken

I hear they still track me now

Dogs try to sniff out my home

I’ll write you in the scars

Laid in trails by the jets headed home

How you mold me and move me still

I’m calling on your memory here alone in my cell

A time when you fed me, a time I was filled

But one of us must keep from crying.

Easy Now

Easy now,

It’s almost over

The fever will run out

Now the nights are colder

Who will lift your face to see how the stars

Shine brighter when you’re lonely?

The rains came down

Ran across the river

Sweet the sound

And the scent familiar

You pulled the clothes from the line and came in

You were needed at my side.

In the open my heart beats loudly

We’re not broken, no we just are free again

Again

Easy now,

It’s almost over

To the friends who stuck around

Go and hold them closer

The ones that watched you wander out on the rocks

When the light of day was fading.

In the open our hearts beat loudly

We’re not broken no we just are free again

Again

Lure and Line

Lure and line

Lure and line

Loom of white

Hooks and winds

Pulled down now from the ether

Laid before our open eyes

Lure and line

Lure and line

Lure and line

Lure and line

Jenny come in

Heat of the city, a breeze cross his forehead

His hand on the windowsill rests

Waiting to hear it, her feet on the porch steps

Jenny come in, he says under his breath.

He says that two can make more than two

He says that two can push out the ghosts

He says I’m haunted by somebody lonely

I hear the voice at night when you’re gone

Saying

You know what I’d do if I were you?

Break down the door and go after her running

And when she returns the things that she’s borrowed

Coming to see what was made and what broke

Guilty, his eyes unraveled

The thread at her hem and the pearls at her throat.

Under the swaying, the floorboards are creaking

There’s sweat down his new cotton clothes

While a song in the next room is playing

A voice from the radio calls

Saying,

You know what I’d do if I were you?

Break down the door and go after her running

You know what I’d do if I were you?

Set fire to the cords that bind you in longing

Jenny come in, there’s food on the table

And though it is small, a bed that is clean

Music for playing and hands that are able

To hold a woman who’s warm but mean.

Wine and Honey

Wine and honey

There’ll be no more Sundays to confess and pray.

O rake, o wanderer

Did silence awaken a hunger in you?

When all the world was breaking

You sat there just humming something you made.

When like it or not, I am already home

I like when it rains but I’m unfriendly

And like it or not this whole world is full and hungry.

Light my room

My words with fuel laid kindly for me

Grown from the vines

That watched us in silence, suffering

For wine and honey,

The sight of the stars buzzing.

My Only Trouble

Once we stretched out so fair

My hand here, your mouth there

As the fog stepped around us

There was hay in your hair.

And the salt of our skin

Brined the clay there within

It was mine that would harden

And then cease to bend.

When my only trouble

When my only trouble

When my only trouble

Is you.

Now I stand at the wood

Where the wind bends the pines

And the place where you loved me

Wears the mark of our spines.

But when spring still shows

Brings the tulip and the rose

Well, then no one will pity

A girl in the throes.

When my only trouble…

Now I won’t scorn the god

Who had thickened the fog,

He’s the one that brings the thunder

When that’s all I’ve got.

When my only trouble…

Subtle Love

Lost in memories that in your bed you found

Grass lay bent in warmth you gathered around

Your every dream the oceans heave

Unto the shore, they form and feed.

It’s a subtle kind of love,

Its a simple kind of glory

By paved edge I saw you standing down

In the purple light the flag there on the ground

To be rocked and cradled by failed hands

Wounds where flesh is torn and mends.

It’s a subtle kind of love,

Its a simple kind of glory

The day has scattered the light across you mouth

Keep your words but lend me your warmth a while

Then here I’ll leave you here I’ll go

And no one follows so no one knows.

It’s a subtle kind of love,

Its a simple kind of glory

It’s a mother’s wet tongue,

It’s a melody outpouring

Треба залишити цей дім, швидше вийти

Я лежав до полудня

Поки не з’явиться страх

Що я міг впасти

Любий, я думаю про тебе.

Зима зараз голосно кличе

Я вірю, що це скоро буде

І це не буде добро,

Він правитиме мною з тінями

Перетворюю моє золото на синє.

Ідіть геть, геть ви, отрута кохання

Для вас я не маю користі

Я можу спати сам

Я провів багато ночей

Ніколи не думати про вас.

Ну, листя опало

Сезон пройшов

Я поїду на захід або кудись нове

Де вогні слабкі

Тож зірки можуть світитися

Яскравіше, ніж блюз.

Залишайся на моєму березі

Залишайся на моєму березі

І не покидай мене

І якщо ви підете

Вітер принесе тебе назад до мене

І якщо ваш човен розбився на скелі

Це був не гнів, а туга.

Ми годуємо птахів

Сироп і насіння

Тому вони залишаються поруч,

Тож ми бачимо

Миготливий червоний і синій серед зеленого

Коли плід давно згнив.

Закотився в голки і зруйнував нашу шкіру

Дав це все бути порожнім

Закутаний листям мокрим і липким

У вінках таких святих

Ти розриваєш шнур,

Кедр і падуб

І лежати вдома

Нехай дим очищає

І підсолодити нашу шкіру сіллю та каменем

Зашнуруйте сторінки нашої історії.

Над і навіть

Ми м’яко дивимося на ранки

Ставтеся до них легко

Аромат деревини та кави

Наша чаша наповнюється.

Надворі тече річка

Його хід розгортається

Сила, яку вона ніколи не знає

Солодкий відлив.

Запахи, що розквітають години,

Я пишу тобі щодня

Я говорю про друзів і братів

і сестри чекають

Пошити зимове пальто

Щоб вам було тепло та сухо

Розмір, який ви можете тримати

Зав'язуються ніжні вузли

І знову і знову,

і над і навіть

Як це можуть створити зірки

Щоб нас тягнути та рухати?

Ми жадаємо їх слабшого світла,

Стародавній.

І оповитий свічками

Ми затьмарили це

Я сумую за твоїм запахом і видом

Як я можу це написати?

І знову і знову,

і над і навіть

Не більше ніж наполовину

Ви порвали сорочку

Ви переросли це місто

Ваші друзі розсіяні, а ви самотні

Але ви все ще шукаєте музику в звуках

Цей приручений світ залишить вас непорушними.

О, пані, о, мамо, принеси мені свій сад

Натягни це навколо мого тіла, щоб світ не бачив

Блакить моїх вен і сліди на щоках

Але залиште тюльпани, коли я піду під воду.

Але це ще не наполовину

У твоїх очах золото пробивається крізь чорне

і ви все ще стоїте, ваша рука на карті

Ні, це не закінчилося, не закінчилося наполовину

Коли цей день настає, і світло гасне

Вага з ваших плечей, сонце з вашої шкіри

І ті, хто тебе знав,

Ваші кохані та друзі,

Буде позначено іскрою, яка була взята.

Тут, на горі, я думаю про тебе

Птахи всі співають, кричать юності

І ось я тримаю, зберігаю кімнату

Просто місце, де можна полежати, коли подорослішаєш.

Аріадна пішла

Лягай біля мене

Я хочу, щоб ти торкався мене

Я знаю, що ми не дружимо.

Я ходжу пісками

Де досі стоїть твій храм

Тепер ви пішли, куди хотіли.

Я шукаю ознаки її

Залишилося з часу, проведеного з нею

Доказ того, що вам потрібна жінка.

Тут, на землі, де вона обіцяла залишитися

За вашою командою, тому що ви цього хочете

І вона пластична.

Любов змінює руки

Він носить зірки на шкірі

І він високий, як ваші мармурові колони

Він каже, візьми мене за руку зараз

Я хочу, щоб ти встав зараз

Бо деякі речі важливіші за вигадку.

Для цього я буду писати свої вірші та листи

Витягнуті з повітря слова, які ви даєте

Якщо ви бажаєте.

Ось дай мені свою руку

Підійди ближче і будь зі мною

Друже, ти не залишишся тут на деякий час?

Друже, ти не залишишся тут на деякий час?

Більше немає притулку

Підтягніть коней

І перенеси мене назад за лінію

Назад до води,

Назад до садів і виноградників

Де дві руки попелястого золота

Знищи мою лихоманку

і вимий мене з милом

Коли половина з нас програвала

І половина з нас помилялася,

Троянда, яку ви посадили.

Шкіра і мотузка,

Вогонь всередині скелі

Небеса відкриваються

Я як дитина на місці

Питати Бога, навіщо ти прийшов?

Чи все це було заради слави,

Це все було заради пісні?

І мої очі все ще шукають

За вогник у тумані

Кохана, щоб співати для мене

Мене кинули з центру

Де я колись так хоробро крутився

Мене захопили кольори

Крізь кольори я бігав

І мої очі були широко розширені та сяяли,

Хоча вітер шмагає штормом

Більше немає притулку для зламаних

Я чую, вони все ще стежать за мною

Собаки намагаються винюхати мій дім

Я напишу вас у шрамах

Прокладені стежками літаки прямували додому

Як ти формуєш мене і рухаєш досі

Я звертаюся до вашої пам’яті тут, у моїй камері

Час, коли ти годував мене, час, коли я був насичений

Але один із нас не повинен плакати.

Легко зараз

Легко зараз,

Це майже кінець

Лихоманка закінчиться

Зараз ночі холодніші

Хто підніме твоє обличчя, щоб побачити, як зорі

Сяяти яскравіше, коли ти самотній?

Пішли дощі

Перебіг через річку

Солодкий звук

І запах знайомий

Ви зняли одяг із черги й увійшли

Ти був потрібен зі мною.

На відкритому моє серце б’ється голосно

Ми не зламані, ні ми просто знову вільні

Знову

Легко зараз,

Це майже кінець

Друзям, які залишилися поруч

Підійдіть і тримайте їх ближче

Ті, які спостерігали, як ти блукаєш по скелях

Коли денне світло згасало.

На відкритому просторі наші серця голосно б’ються

Ми не зламані, ми просто знову вільні

Знову

Приманка та волосінь

Приманка і волосінь

Приманка і волосінь

Ткацький верстат білого кольору

Гаки і вітри

Знято з ефіру

Покладено перед нашими відкритими очима

Приманка і волосінь

Приманка і волосінь

Приманка і волосінь

Приманка і волосінь

Дженні заходь

Спека міста, вітерець по чолу

Його рука лежить на підвіконні

Чекаючи, щоб це почути, її ноги на сходах ганку

Дженні заходь, каже він собі під ніс.

Він каже, що з двох може бути більше, ніж з двох

Він каже, що двоє можуть виштовхнути привидів

Він каже, що мене переслідує хтось самотній

Я чую голос уночі, коли тебе немає

Приказка

Знаєш, що б я зробив на твоєму місці?

Зламайте двері та біжіть за нею

І коли вона поверне речі, які позичила

Прийшов подивитися, що зроблено, а що зламалося

Винний, очі його розплутувалися

Нитка на її подолі та перли на її горлі.

Під хитанням скриплять дошки підлоги

На його новому бавовняному одязі піт

Поки звучить пісня в сусідній кімнаті

Голос із радіодзвінка

кажучи,

Знаєш, що б я зробив на твоєму місці?

Зламайте двері та біжіть за нею

Знаєш, що б я зробив на твоєму місці?

Підпали мотузки, що зв’язують тебе в тузі

Дженні заходь, на столі їжа

І хоч воно невелике, ліжко чисте

Музика для гри і руки, що вміють

Щоб обійняти жінку, яка є теплою, але злою.

Вино і мед

Вино і мед

Більше не буде неділь для сповіді та молитви.

О граблі, о мандрівник

Тиша пробудила у вас голод?

Коли весь світ ламався

Ви сиділи просто наспівували щось, що зробили.

Хочеш чи ні, я вже вдома

Мені подобається, коли йде дощ, але я непривітний

І хочеться чи ні, увесь цей світ ситий і голодний.

Освітли мою кімнату

Мої слова з паливом були для мене ласкаві

Вирощені з лози

Що спостерігав за нами мовчки, страждаючи

За вином і медом,

Вигляд дзижчання зірок.

Моя єдина біда

Одного разу ми розтягнулися так чесно

Моя рука тут, твій рот там

Як туман ступав навколо нас

У твоєму волоссі було сіно.

І сіль нашої шкіри

Розсолили там глину

Це моє загартується

А потім перестаньте згинатися.

Коли моя єдина біда

Коли моя єдина біда

Коли моя єдина біда

Це ти.

Тепер я стою біля ліса

Де вітер сосни гне

І місце, де ти мене любив

Носить знак наших хребтів.

Але коли ще весна показується

Приносить тюльпан і троянду

Ну, тоді ніхто не буде жаліти

Дівчина в муках.

Коли моя єдина біда...

Тепер я не буду зневажати бога

Хто згущував туман,

Він той, хто приносить грім

Коли це все, що я маю.

Коли моя єдина біда...

Тонка любов

Загублений у спогадах, які ти знайшов у своєму ліжку

Трава лежала зігнута в теплі, яке ви зібрали навколо

Кожна твоя мрія - океани

До берега формуються і живляться.

Це тонке любов,

Це простий вид слави

Біля асфальтованого краю я побачив, як ти стоїш

У фіолетовому світлі прапор там на землі

Щоб бути колисаним і колисками невдалих рук

Рани, де м’ясо розірване та загоюється.

Це тонке любов,

Це простий вид слави

День розсіяв світло по твоїх устах

Дотримуйся своїх слів, але позич мені своє тепло на деякий час

Тоді я залишу вас тут, я піду

І ніхто не слідкує, тому ніхто не знає.

Це тонке любов,

Це простий вид слави

Це мамин язик,

Це вилив мелодії