Lost at Sea - Jimmy Needham

How could you see what you see and not totally

Want to discontinue me for all eternity and then some

It bothers me so that I could be so Completely unaffected when connected to the holy one

And so I sit here and stare at this page and wonder

At what age it will become clear to me So for now I am clueless to how you do this

And how you move this spirit in me

I’m going Your way

Even though I cannot see in front of me

I’m going Your way

Even though I feel lost at sea

How could your favor be the flavor I savor

When the fruits of my labor are so unfavorable

And old pages are setting the stages for something outrageous

A man who can save all our souls

And you know and you know

I’m going Your way

Even though I cannot see in front of me

I’m going Your way

Even though I feel lost at sea

Ride the wave, wave goodbye, by the way did I mention today

That I don’t know the way home

So could you take me by the hand and lead me to the dryer land

So I can finally breathe again instead of sinking like a stone

And now I will diligently and not religiously but affectionately come

Before the throne of your grace in this place and seek your face

For all eternity and then some

Як ти міг бачити те, що бачиш, і не зовсім

Хочеш припинити мене назавжди, а потім трохи

Мене це турбує, що я можу бути так цілком не зачепленим, коли підключений до святого

І тому я сиджу тут, дивлюся на цю сторінку й дивуюся

У скільком віку мені зрозуміє Тому наразі я не знаю як ви це робите

І як ти рухаєш цей дух у мені

Я йду Твоїм шляхом

Хоча я не бачу перед собою

Я йду Твоїм шляхом

Хоча я почуваюся загубленим на морі

Як може ваша прихильність бути тим смаком, який я смакую

Коли плоди моєї праці такі несприятливі

А старі сторінки готують сцени для чогось епатажного

Людина, яка може врятувати всі наші душі

І знаєш і знаєш

Я йду Твоїм шляхом

Хоча я не бачу перед собою

Я йду Твоїм шляхом

Хоча я почуваюся загубленим на морі

Їдьте на хвилі, помахайте на прощання, до речі, про що я сьогодні згадував

Що я не знаю дороги додому

Тож не могли б ви взяти мене за руку і відвести на сушку

Тож я нарешті можу знову дихати, а не тонути, як камінь

А тепер я прийду старанно і не релігійно, а з любов’ю

Перед престолом твоєї милості в цьому місці і шукай свого обличчя

На всю вічність, а потім трохи