The Dawg -

Well the sun rose hot in the mountain air, and the ground was dry, and the

dawg was there, reflecting cold blue steel in his hollow stare, it was a beautiful day, but he didn’t care.

He was guarding his space, staking his

claim, protecting what was his and living up to his name.

He peered down

from his perch at the top of the hill, waiting for the moment he could

shoot to kill.

He was standing alone, surveying the scene, he and the

planet vs. the human machine.

He was the flaw in the gears, the crack in the cogs, he was the fly in the ointment and they called him the Dawg…

Chorus: Well he’s all alone, he ain’t got no home, ain’t got no place to go.

He don’t feel no pain it’s just the same if’n things are high or low.

He don’t trust no one except his gun, and that ain’t just for show.

He don’t feel no fears don’t cry no tears just get right up and go.

He knows

his limitations, ain’t no fat bump on a log, he holds dear to his

convictions he’s the man they call the Dawg.

He heard the snap of a twig and a bark and a yell, his nose began to twitch

with that familiar smell.

He deftly chambered a bullet and took a deep

breath, steadily awaiting his impending death.

Peeling his eyes on the

valley below, he saw the shadow of movement, an approaching foe.

He slowly

sank on his haunches and lowered his head knowing if he were found that he would surely be dead.

Somberly reflecting what had transpired, he saw a sallow face, raised his rifle, and fired.

He saw the broken form, tumble

and fall, he was true to his mark, he had sunk his first ball.

He heard the sounds of retreat and he bided his time, waiting for nightfall

to cover his crime.

As the sun fell low he melted into the dusk, receding

in darkness like ashes in dust.

He knew that he wouldn’t have long to prepare, he could feel a tense clarity biting the air, he must rest and

await a more vigorous pursuit from which he may not escape with his life or his youth.

He considered his options, his freedom and pride, potentially

marred by a tragic demise, he was the flaw in the gears, the crack in the

cogs, he was the bull in the china shop, and they called him the Dawg.

Добре, що сонце зійшло гаряче в гірському повітрі, і земля була сухою, і

Дауг був поруч, відбиваючи холодну блакитну сталь у своєму глухому погляді, це був чудовий день, але йому байдуже.

Він охороняв свій простір, ставив свій на карту

претензії, захищаючи те, що належало йому, і відповідаючи своєму імені.

Він подивився вниз

зі свого місця на вершині пагорба, чекаючи моменту, коли він зможе

стріляти, щоб убити.

Він стояв один, оглядаючи місце події, він та інші

планета проти людської машини.

Він був дефектом шестерень, тріщиною в гвинтиках, він був ложкою в меді, і вони називали його Довг...

Приспів: Ну, він зовсім один, у нього немає дому, нема куди піти.

Він не відчуває болю, це однаково, якщо речі високі чи низькі.

Він нікому не довіряє окрім свого пістолета, і це не просто для показухи.

Він не відчуває страхів, не плаче, не сльози, просто встає і йде.

Він знає

його обмеження, це не жирна шишка на колоді, він дорожить своїм

переконання, що він людина, яку вони називають Dawg.

Він почув тріск гілки, гавкіт і крик, його ніс почав смикати

з тим знайомим запахом.

Він спритно підбив кулю і зробив глибокий удар

дихання, неухильно чекаючи своєї неминучої смерті.

Підводячи очі на 

у долині внизу, він побачив тінь руху, ворога, що наближався.

Він повільно

опустився навпочіпки та опустив голову, знаючи, що якщо його знайдуть, він точно буде мертвий.

Похмуро розмірковуючи про те, що сталося, він побачив жовте обличчя, підняв рушницю й вистрілив.

Він побачив, як зламана форма впала

і восени, він був вірний своєму знаку, він занурив свою першу кулю.

Він почув звуки відступу, і чекав часу, чекаючи настання ночі

щоб покрити свій злочин.

Коли сонце опустилося низько, він танув у сутінках, віддаляючись

у темряві, як попіл у праху.

Він знав, що йому не доведеться довго готуватися, він відчував напружену ясність, що пронизує повітря, він мусить відпочити і

чекайте більш енергійної гонитви, від якої він може не втекти ні з життям, ні з молодістю.

Він розглядав свої варіанти, свою свободу та гордість потенційно

затьмарений трагічною смертю, він був дефектом передач, тріщиною в 

гвинтики, він був биком у посудовій крамниці, і вони називали його Довг.