Hall Of Fame Of Selfexploitation - Jim Avignon, Neoangin

Neylerim yardım etmezsen açık kapım

Ayrılık vakti gelir konar bi sonbahar gecesi yapraklarda

Alef High Kardan mahrum şehrim, bide senden yoksun deniz

Bide senden kolaydır hüznümü çizmek

Zaten mutluluk denize sonsuz gelir

Gözlerinde tek saniye senelere denk anla

İçten değil bırakıp gitmen beni

Tozla kaplı bi hayalde görmedim hiç pembeyi

Benden sonra içinde bulunduğun kalplerin haddi var hesabı yok

Arada soruyorum kendime aşk denilen saf insanlığıma ne sağlıyo?

(ne?)

Ağlarken ben kağıda döktüğüm cümleler sağ, ben harap bi halde

Yazarken dökülen her satıra bakıp içimi döktüğüm rap ağlıyo

Sabahında alkolik her gecenin beyaz bi diş gibi kar beklemek

Tek bi adım atıp gelmen geri bana tek isteğim seni kaybetmemek

Yanlızları oynar dumanaltı beden beni mahkum eden sana kalp

Adım atmayı isterim son kez gelip kapına yalvarıp affet demek

Açık kapım sana giderken dönüp bakmasan da bana gözüm gözünde

Kalırken o gün sendeydim ama, soruyorum denize ben bu gün nerdeyim?

Tabloda resmin, tablada sigaramın ucunda bekler aşk küllenmeyi

Bi gün yüzüm gülmedi kalbimi alıp gittiğin günden beri…

Neylerim yardım etmezsen açık kapım

Ayrılık vakti gelir konar bi sonbahar gecesi yapraklarda

Canfeza Dillendirmeye gerek yok elimi dinlendirmem gerekiyo

Benimsin artık sanıyodum, ne oldu yine gene kim o

Yerime sevdiğin manzaralar sana heycan verecek kadar iyimi

Ne o?

Sana basit mi geliyorum artık

Değişen ne?

Aynı kilo mu?

Ne üzüldüm, ne de ağladım, ne de kendime ortam sağladım

Unutmak adına bi eylemim olmadı, hatta eskisinden daha sağlamım

Çözdüm bağları kollarım iz dolu, ahde vefa canım kar dolu yolların

Huzur içinde yat öldürdüm seni, dualarımı da cennete yollarım

Kolladım arkanı bilmesende, sana yan bakan artık düz bakamıyo

Canfeza müthiş seveni de çok, fakat Orhan denen adamın niye takanı yok?!

Üşüyomusun, karnın açmı?

Gel beni ye, üstüne sakallarımı yol

Pişman olmaya ne gerek var, ölümün üstüne gün doğmuyo

Belki kimine göre isyandır rap, benimki aşkına isyan evet

Cesedimin üstüne gül serpiştir, ölümü güzel kıl, mutluluk medet

Sana her yazılanı bir arada görmeliyim, sakın onları tutmayalım

Beni öldürdün seni kaybettim, bi arada bunları kutlayalım

Neylerim yardım etmezsen açık kapım

Ayrılık vakti gelir konar bi sonbahar gecesi yapraklarda

Якщо ти мені не допоможеш, мої двері відчинені.

Пора розлучатися, вони сідають на листя в осінню ніч

Алеф Високий Місто снігом обділене, море без тебе

Легше, ніж тобі, намалювати мій смуток

Щастя все одно приходить до моря нескінченно.

У ваших очах одна секунда дорівнює рокам, зрозумійте

Це не щиро, що ти покидаєш мене

Я ніколи не бачив рожевий у запиленому сні

Серця, в яких ти після мене, не мають меж.

Час від часу я запитую себе, що це дає моїй чистій людяності, яка називається любов’ю?

(Що?)

Поки плачу, речення, які я записав на папір, живі, я спустошена

Я плачу реп, що я вилив своє серце, дивлячись на кожен рядок, який проливався під час написання

Вранці алкоголік, щоночі чекає снігу, як білий зуб

Єдине моє бажання, щоб ти зробив один крок і повернувся до мене, щоб не втратити тебе.

Грає самотньо, димне тіло, серце тобі, що мене засудив

Я хочу втрутитися, прийти в останній раз, попросити у твої двері і сказати пробачити

Навіть якщо ти не дивишся на мене, коли мої відкриті двері йдуть до тебе

Я був з тобою того дня, поки я був, але питаю море, де я сьогодні?

Твій малюнок на столі, на підносі до кінця моєї сигарети, кохання чекає попіл

Одного разу я не посміхався з того дня, коли ти взяв моє серце і пішов...

Якщо ти мені не допоможеш, мої двері відчинені.

Пора розлучатися, вони сідають на листя в осінню ніч

Canfeza Не треба говорити, мені потрібно відпочити рукою

Я думав, що ти тепер мій, що сталося, хто він знову

Чи достатньо гарні краєвиди, які ви любите, щоб викликати у вас хвилювання?

Що це?

Я йду до вас просто зараз

Що змінилося?

Чи однакова вага?

Я не сумував, не плакав, не створював собі середовища.

Я не зробив нічого, щоб забути, я навіть сильніший, ніж раніше

Я розв'язав краватки, мої руки повні, клянусь у вірності, мій милий, твої дороги повні снігу

Спочивай з миром, я вбив тебе, я пошлю свої молитви до неба

Навіть якщо ти не знаєш своєї спини, той, хто дивиться на тебе збоку, більше не може дивитися прямо

У Canfeza багато шанувальників, але чому у чоловіка на ім’я Орхан немає власників?!

Тобі холодно, ти голодний?

Ходи з’їж мене, зірви на тобі мою бороду

Про що треба шкодувати, не буває дня після смерті

Можливо, реп для когось бунт, бунт заради моєї любові, так

Посип трояндами мій труп, зроби смерть красивою, допоможи щастю

Я повинен побачити все, що вам написано разом, давайте їх не тримати

Ти вбив мене, я втратив тебе, давайте святкувати разом

Якщо ти мені не допоможеш, мої двері відчинені.

Пора розлучатися, вони сідають на листя в осінню ніч