Das Farbenspiel Des Winds - Jennifer Rush

Für dich bin ich nur eine Wilde

Es ist klar, daß du so denkst denn

Du bist sehr viel gereist

Doch sehe ich nicht ein

Wenn so wild ich dir erschein'…

Wie kommt’s, daß du so vieles gar nicht weißt?

Gar nicht weißt?

Du landest hier und gleich gehört dir alles

Das Land ist für dich frei und nur noch Holz

Doch jeder Stein und Baum und jedes Wesen

Hat sein Leben, seine Seele, seinen Stolz

Für dich sind echte Menschen nur die Menschen

Die so denken und so aussehn wie du

Doch folge nur den Spuren eines Fremden

Dann verstehst du, und du lernst noch was dazu

Kannst du hören, wie der Wolf heult unterm Silbermond?

Und weißt du auch, warum der Luchs so grinst?

Kannst du singen wie die Stimmen in den Bergen?

Kannst du malen wie das Farbenspiel des Winds?

Kannst du malen wie das Farbenspiel des Winds?

Komm', renn' mit mir im Schattenlicht der Wälder!

Probier' die süßen Beeren dieser Welt

Komm', wälze dich in ihrer reichen Vielfalt

Und du merkst, daß im Leben dir nichts fehlt

Der Regen und der Fluß sind meine Brüder

Der Reiher und der Otter, mein Geleit

Und jeder dreht sich mit und ist verbunden

Mit dem Sonnenrad, dem Ring der Ewigkeit

Wie weit wachsen Bäume hinauf?

Doch wenn du sie fällst, kriegst du’s nie heraus

Und vergessen sind die Wölfe und der Silbermond

Und daß wir alle ebenbürtig sind!

Wir müssen singen wie die Stimme in den Bergen

Müssen malen wie das Farbenspiel des Winds

Fremde Erde ist nur fremd

Wenn der Fremde sie nicht kennt

Drum gehört sie nur dem Farbenspiel des Winds…

Для тебе я просто дикун

Зрозуміло, що ви так думаєте, тому що

Ви багато подорожували

Але я цього не бачу

Якщо я здаюся тобі таким диким...

Чому ти так багато не знаєш?

Хіба ти не знаєш?

Приземлишся тут і скоро все буде твоє

Земля для вас безкоштовна і тільки ліс

Але кожен камінь, дерево і кожна істота

Має своє життя, свою душу, свою гордість

Для вас справжні люди – це просто люди

Які думають і схожі на вас

Але йдіть тільки по стопах незнайомця

Тоді ти зрозумієш і дізнаєшся дещо більше

Чуєш, як виє вовк під срібним місяцем?

А ти теж знаєш, чому так посміхається рись?

Чи можна співати, як голоси в горах?

Чи можна малювати, як кольори вітру?

Чи можна малювати, як кольори вітру?

Біжи зі мною в тіні лісу!

Спробуйте солодкі ягоди цього світу

Приходьте, пориньте в їх багату різноманітність

І ти помічаєш, що тобі нічого в житті не бракує

Дощ і річка — мої брати

Чапля і видра, мій супутник

І всі крутяться і пов’язані

З сонячним колесом, кільцем вічності

Як далеко ростуть дерева?

Але якщо ти її вдарив, ти ніколи не дізнаєшся

І забуті вовки і срібний місяць

І щоб ми всі рівні!

Ми повинні співати, як голос у горах

Малювати треба, як гру кольорів на вітрі

Дивний ґрунт просто дивний

Якщо незнайомець їх не знає

Тому воно належить лише грі фарб вітру...