Third Week in the Chelsea - Jefferson Airplane

Sometimes I feel like i am leaving life behind

My hands are moving faster than the movement of my mind

Thoughts and generations of my dreams are yet unborn

I hope that I will find them 'fore my moving gets too worn

If only I could live to see the dawning of the dawn

So we go on moving trying to make this image real

Straining every nerve not knowing what we really feel

Straining every nerve ending and everybody sees

That what they read in the Rolling Stone has really come to be

And trying to avoid a taste of that reality

On an early New York mornin' a mirror in the hall

Showed to me a face I didn’t know at all

Lines were drawn around a pair of eyes that opened wide

When I looked into the mouth there was nothing left inside

So I walked into the little room and whistled like a sigh

As dawn light closed around me my head was still in gear

Thinking thoughts of playing more and singing loud and clear

Trying to reach a friend somewhere and make that person smile

Maybe pull myself away from that old lonesome mile

That often comes to haunt me in the morning

All my friends keep telling me that it would be a shame

To break up such a grand success and tear apart a name

But all I know is what I feel whenever I’m not playin'

Emptiness ain’t where it’s at and neither’s feeling pain

Well now what is going to happen now is anybody’s guess

If I can’t spend my time with love I guess I need a rest

Time is getting late now and the sun is getting low

My body’s getting tired of carryin' another’s load

And sunshine’s waiting for me a little further down the road

Іноді мені здається, що я залишаю життя позаду

Мої руки рухаються швидше, ніж рух мого розуму

Думки та покоління моїх мрій ще не народжені

Сподіваюся, що знайду їх, поки мій переїзд надто зношений

Якби я тільки міг дожити, щоб побачити світанок

Тож ми продовжуємо намагатися робити це зображення реальним

Напруга кожного нерва, не знаючи, що ми насправді відчуваємо

Напружуючи всі нервові закінчення і всі бачать

Те, що вони читають у Rolling Stone, дійсно стало бутим

І намагаючись уникнути смаку цієї реальності

Раннього ранку в Нью-Йорку дзеркало в залі

Показав мені обличчя, якого я взагалі не знав

Лінії були намальовані навколо пари очей, які широко розкрилися

Коли я подивився в рот, всередині нічого не залишилося

Тож я зайшов у маленьку кімнату й свиснув, як зітхнувши

Коли світло на світанку закрилося навколо мене, моя голова все ще була в ходу

Думайте про те, щоб більше грати та співати голосно й чітко

Спроба зв’язатися з другом і змусити його посміхнутися

Можливо, відірватись від цієї старої самотньої милі

Це часто переслідує мене вранці

Усі мої друзі постійно говорять мені, що це було б соромно

Розірвати такий грандіозний успіх і розірвати ім’я

Але все, що я знаю, це те, що я відчуваю, коли не граю

Порожнеча не там, де вона є і не відчуває болю

Що ж тепер станеться, можна лише здогадуватися

Якщо я не можу проводити час із любов’ю, я мабуть потрібен відпочити

Час запізнюється, і сонце сідає

Моє тіло втомлюється нести чужий вантаж

І сонечко чекає на мене трошки далі по дорозі