J'commence ma journée - Jeff le Nerf, Swift Guad, 10vers

J’entame la journée dans l’coltard, déçu d’la veille

Comme d’hab, j’réveille chacune d’mes blessures et l’cul d’la vieille

J’attaque la journée comme un père d’famille, me force à sourire

Même si la vie est plus salope que l’maire d’Paris

J’dépose ma chair à l'école va faire un tour sur l’réseau

Trop d'"j'aime", de coms, ya d’quoi bugger vas-y met le son

Puis p’tit freestyle, en chien sans niche fiscale

Même si on froisse, on retourne pas nos vestes mais des petites salles

On porte nos sacs de ciment, pour ça qu’on serre l’masque

Pas d’taf, j’ai que ma zik à vendre ou des fausses Air Max

Doigt levé tu sais lequel, lésions dans l’veau-cer passent

Trop d’pression, manque d’oseille, on aggrave nos séquelles

Pompeur n'écoute pas d’près tu pourrais t’prendre une faciale

J’ramène pas du frais mais du glacial à 2 degrés

Si elle suce, dites à la réussite qu’on aime les gâteries

Si l’amour ressuscite dis lui qu’il se suicide on est d’jà pris

J’entame ma journée par un verre de rhum, la shtrak nous sert de sport

On perd le nord mais ça c’est surtout parce qu’il pèle dehors

Nous on est pâles, on est gre-mai comme des têtes de morts

Pendant qu’le condé du village tripote sa graisse de porc

Pète le score, tu peux chnicave mon sexe fort

Baisse le store car pour l’instru ce sera une scène de viol

Ma tête est pleine de drogues, alors mon frère je cogne

Le sheitan sort de mon corps pendant qu’les vierges dorment

Ecoute ma merde fort, nous on veut faire de l’or

Mais j’vois ma mère qui devient folle depuis qu’la terre me porte

Allume le micro le préamp' et puis mon texte sort

J’entame ma journée café clope et j’mets ma paire de grolles

Barberousse et Jeff ont déjà roulés cette herbe folle

Trève de com, teille de gnole avec une bête de go

J’entame ma journée de travers je n’suis pas très peu pro

Baroudeur suisse pour se criave des grecques a 13 €

Laisse moi dormir ou laisse la mort rire on sait ça tue l'âme

(On sait ça tue l'âme)

Laisse moi dormir gros, laisse la mort venir j’suis déjà plus là

(Déjà plus là)

Laisse moi dormir ou laisse la mort rire on sait ça tue l'âme

(Laisse moi dormir)

Laisse moi dormir gros, laisse la mort venir j’suis déjà plus là

(Déjà plus là)

J’entame ma journée comme un bledard de chez moi

Un pétard t’sais quoi, j’suis d’ceux qui s’lèvent tôt pour rejoindre l’Sheïtan

en peignoirs

La tête dans l’paté, j’reste dans l’vague et peine à jacter

J’lâche des perles, j’crache mes glaires, que les pétasses s'éloignent !

J’ai la joie d’vivre dans l’casque, 2−3 rimes dans l’sac

Si j’te croise, j’tire dans l’tas, j’suis la p’tite caille des douanes

J’t’annonce la couleur alors ne parle pas d’rap dès l’matin

J’ai du chagrin, j’balancerai ma douleur en freestyle dès l’soir

A côté d’mes pompes frère, j’irai terminer à Genève

A porter l’démon d’vant l’antipop et faire crier la chienne

J’entame ma journée comme un gosse perdu, j’bosse même plus gros

J’perdure dans c’que j’fais, apprendre le merdier avec

J’vais lâcher du leste, casser du verbe

En immersion, si j’réponds pas poto c’est qu’j’n’ai pas d’cellulaire

J’entame ma journée comme quand l'équipe part en tournée

Speed en stress, et pour le reste on verra après l’ulcère

J’entame ma journée comme un beauf: la gaule, ma fin d’pétard

Un renard crevé dans la gorge et sur mon pull l’odeur d’alcool et du parfum

d’pétasses

Un enclume, dans mes pensées je suis las, moisi

J’me fous d’me lever la tête dans l’cul tant qu’c’est dans celui d’ma voisine

Esquisse pas d’sourire, le mien est dans le fond du fleuve

Les larmes ne me font plus souffrir depuis qu’nos mères en font du feu

J’ai l’art, de faire la tronche, j’suis dans une veste horrible

L'âme d’un poète, tatouage de routier, zoom sur des fesses torrides

Un tas d’erreur qu’on referait pas gars

J’pleure peu mais m’tais avec la peur quand l’re-frè parlera

La rime pour oublier la semaine de taff

Un grind pour tout piller, la weed pour roupiller, la merde au semelles se tasse

La veine au front, il est trop gros c’vieux rêve

Donc fiston chacun d’mes 16 t’emmène au fond comme un croco l’ferait

J’ai laissé mon numéro sur un bordereau terne

Jeté mes vieux rôles et mes neurones dans le port de Rotter'

Я починаю день у колтарді, розчарований напередодні

Я, як завжди, буджу кожну свою рану і попу старої

Я нападаю на день, як батько, змушую себе посміхатися

Навіть якщо життя більш розпусне, ніж мер Парижа

Я кидаю свою плоть у школу, іду покататися в мережі

Забагато "лайків", комів, щось клопоче іди стави звук

Тоді маленький фристайл, як собака без податкового притулку

Навіть якщо ми мнумося, то не піджаки перевертаємо, а маленькі кімнатки

Носимо свої мішки з цементом, для цього стягуємо маску

Немає роботи, у мене є тільки мій zik, щоб продати або підробити Air Max

Палець вгору знаєш який, ураження в литковому проході

Занадто великий тиск, відсутність щавлю, ми погіршуємо наші наслідки

Боблер не слухайте уважно, ви можете отримати обличчя

Я приношу не свіжий, а крижаний на 2 градуси

Якщо вона смокче, скажіть успіху, що ми любимо частування

Якщо любов повернеться до життя, скажіть йому, що він покінчив життя самогубством, ми вже взяті

Я починаю свій день зі склянки рому, штрак – це наш спорт

Ми втрачаємо північ, але це в основному тому, що надворі лущиться

Ми бліді, ми гре-май, як черепа

Поки сільський граф возиться зі своїм свинячим салом

Порушіть рахунок, ви можете chnicave мій сильніший член

Опустіть жалюзі, тому що для інструменту це буде сцена зґвалтування

Моя голова повна наркотиків, тож, брат, я бухаю

Шейтан виходить з мого тіла, поки діви сплять

Слухай моє лайно голосно, ми хочемо зробити золото

Але я бачу, як моя мати божеволіє, відколи мене несла земля

Увімкніть мікрофонний передпідсилювач, і тоді з’явиться мій текст

Я розпочинаю свій день кавових сигарет і надягаю свою пару решіток

Барбаросса і Джефф вже викотили ту божевільну траву

Перемир'я com, пляшка gnole зі звіром го

Я неправильно почав свій день, я не дуже професіонал

Швейцарський авантюрист за те, що отримав грецьку мову за 13 євро

Дай мені спати чи дозволь смерті сміятися, ми знаємо, що вона вбиває душу

(Ми знаємо, що це вбиває душу)

Дай мені спати великий, нехай смерть прийде, мене вже немає

(Вже пішов)

Дай мені спати чи дозволь смерті сміятися, ми знаємо, що вона вбиває душу

(Дай мені поспати)

Дай мені спати великий, нехай смерть прийде, мене вже немає

(Вже пішов)

Я починаю свій день як домашня

Знаєш що петарда, я з тих, хто рано встає, щоб приєднатися до Шейтана

в халатах

Голова в паштет, я тримаюся на хвилі і ледве кидаюсь

Кидаю перли, плюю слизом, суки геть!

Я маю радість жити в шоломі, 2−3 рими в сумці

Якщо зустріну вас, то стріляю в купу, я перепелиця митниці

Я оголошую вам колір, тому не кажіть вранці про реп

Мені сумно, я з вечора замахнуся фристайлом

Поруч із моїм братом туфлями, я закінчу в Женеві

Довести демона до антипопу і змусити собаку кричати

Я починаю свій день як загублена дитина, я працюю ще більше

Я витримую в тому, що роблю, навчаючись лайну

Я збираюся відпустити, зламати дієслово

У зануренні, якщо я не відповідаю на пото, це означає, що у мене немає мобільного телефону

Я розпочинаю свій день, як коли команда їде в тур

Швидкість у стресі, а в іншому побачимо після виразки

Я починаю свій день, як червоний: стовп, мій кінець петарди

Дохла лисиця в горлі, а на светрі — запах алкоголю та парфумів

суки

Наковадло, в думках я втомився, затхлий

Я не хочу піднімати голову в дупу, поки вона в дупі мого сусіда

Ескіз без посмішки, моя на дні річки

Мені більше не болять сльози, відколи наші матері запалили їх

Я маю мистецтво, щоб зробити обличчя, я в жахливому піджаку

Душа поета, татуювання далекобійника, зум на гарячі сідниці

Купа помилок, яких ми б не повторили, чоловіче

Я мало плачу, але мовчу зі страхом, коли мій брат заговорить

Римка, щоб забути робочий тиждень

Подрібнити все грабувати, бур’ян спати, лайно в підошвах осідає

Вена на лобі, завелика, та давня мрія

Тож, сину, кожен із моїх 16 років знищить тебе, як крок за кроком

Я залишив свій номер на нудному листку

Кинув мої старі ролі і мої нейрони в порт Роттер'