La cité fantôme - Jean-Patrick Capdevielle

Y avait plus que nous dans la nuit

Pour dire que tout est permis

Pendant que la radio crachait ses chevrotines

On n’avait plus d’espoir

On s'était trouvé dans le noir

Monsieur Durand pouvait brader ses combines

En dessous des néons qui pleurent

On n’allait pas demander l’heure

Au tambour-major de l’Armée du Salut

Le long du trottoir d’en face

Les sirènes aux lèvres lasses

Nous retrouvaient tous les souvenirs

Qu’on avait jamais perdus

Mais juste au bord de la cité fantôme

Quand j’ai plus rien eu à boire

T’es pas venue me faire l’aumône

Oui, juste au bord de la cité fantôme

Quand j’ai perdu la mémoire

T’es sortie d’un royaume

Et juste au bord de la cité fantôme

Quand j’ai plus rien eu à croire

T’as repeint les icônes

Est-ce que tu descends de ton trône maintenant

Pour le seul plaisir d’y remonter?

Est-ce que tu comprends que je manque un peu de temps

Pour pouvoir t'écouter?

On a brûlé nos mirages

Et même le ciel pleurait de rage

On entendait les larmes couler dans les rues

Sur le radeau de la Méduse

Avec les marins qui s’usent

On comptait les étoiles au front des pendus

La lune était bien trop pleine

Tous les fous brisaient leurs chaînes

On les regardait sauter du pont suspendu

Quand le vent nous crachait ses doutes

On répondait «Qui t'écoute ?»

On ne savait même pas que les trains

Du soir s'étaient tous perdus

Mais juste au bord de la cité fantôme

Quand j’ai plus rien eu à boire

T’es pas venue me faire l’aumône

Oui, juste au bord de la cité fantôme

Quand j’ai perdu la mémoire

T’es sortie d’un royaume

Et juste au bord de la cité fantôme

Quand j’ai plus rien eu à croire

T’as repeint les icônes

Est-ce que tu descends de ton trône maintenant

Pour le seul plaisir d’y remonter?

Est-ce que tu comprends que je manque un peu de temps

Pour pouvoir t'écouter?

Sur les toits, le jour qui grince

A dit que mes chances étaient minces

Toi, t’as revendu mes soupirs

A tous les pantins perdus

Mais juste au bord de la cité fantôme

Quand j’ai plus rien eu à boire

T’es pas venue me faire l’aumône

Oui, juste au bord de la cité fantôme

Quand j’ai perdu la mémoire

T’es sortie d’un royaume

Et juste au bord de la cité fantôme

Quand j’ai plus rien eu à croire

T’as repeint les icônes

Вночі було більше за нас

Сказати, що все дозволено

Поки радіо плювало своєю картеччю

У нас більше не було надії

Ми опинилися в темряві

Містер Дюран міг продати свої хитрощі

Нижче плачуть неонові вогні

Ми не збиралися питати час

До барабанщика Армії порятунку

По тротуару навпроти

Втомлені губи сирени

Ми знайшли всі спогади

Що ми ніколи не втрачали

Але прямо на краю міста-привид

Коли мені вже нічого було пити

Ти не прийшов дати мені милостиню

Так, прямо на краю міста-привид

Коли я втратив пам'ять

Ти вийшов з королівства

І прямо на краю міста-привид

Коли мені вже не було в що вірити

Ви перемалювали ікони

Ти зараз сходиш зі свого трону?

Просто заради того, щоб повернутися туди?

Ви розумієте, що в мене закінчується час

Щоб мати можливість слухати вас?

Ми спалили наші міражі

І навіть небо заплакало від люті

Було чути, як на вулицях течуть сльози

На плоту Медузи

З моряками, які зношуються

На чолах повішених рахували зірки

Місяць був занадто повний

Усі дурні розривали кайдани

Ми спостерігали, як вони стрибали з підвісного мосту

Коли вітер виплюнув свої сумніви

Ми відповіли: «Хто вас слухає?»

Ми навіть не знали, що потяги

Увечері всі пропали

Але прямо на краю міста-привид

Коли мені вже нічого було пити

Ти не прийшов дати мені милостиню

Так, прямо на краю міста-привид

Коли я втратив пам'ять

Ти вийшов з королівства

І прямо на краю міста-привид

Коли мені вже не було в що вірити

Ви перемалювали ікони

Ти зараз сходиш зі свого трону?

Просто заради того, щоб повернутися туди?

Ви розумієте, що в мене закінчується час

Щоб мати можливість слухати вас?

На дахах скрипить день

Сказав, що мої шанси мізерні

Ти, ти продав мої зітхання

Всім загубленим лялькам

Але прямо на краю міста-привид

Коли мені вже нічого було пити

Ти не прийшов дати мені милостиню

Так, прямо на краю міста-привид

Коли я втратив пам'ять

Ти вийшов з королівства

І прямо на краю міста-привид

Коли мені вже не було в що вірити

Ви перемалювали ікони