Les Hérons - Jean-Louis Murat

Le vent de Fœhn et de Lombarde

Viendra déposer

Je le crains

Son blanc manteau

Mon camarade

Sur l'âme folle qui nous tient

Le vent d’Ecir sur la Limagne

A abattu tous les hérons

Partout on ne jure que mitraille

Que vengeance

Que punition

On jure par les saillies du diable

Qu’un mal qui épargne les chiens

Tuerait les amants en cascade

Tous les gens jeunes

Les gens sains

Que dans les ronces vers la Sagne

Où se retirent les hérons

En larmes bleues

D’un bleu final

Savent mourir

Les compagnons

Sait-on la Dame qui nous peine

Eprouve-t-elle un grand chagrin

Son triste cœur

Ce bois de hêtre

Nous ferait donc croire Au Malin

Si je t'écris mon camarade

C’est pour parler de la saison

Si je t'écris

C’est que le vent de Fœhn et de Lombarde

A abattu

Tous les hérons

Вітер Фен і Ломбард

Зійде

я цього боюся

Її біле пальто

Мій друг

На божевільній душі, що тримає нас

Вітер Ецира на Лімань

Збили всіх чапель

Скрізь ми присягаємо, що грайпшот

Яка помста

Яке покарання

Клянемося диявольськими виступами

Лише зло, яке щадить собак

Вбив би закоханих каскадом

Вся молодь

здорових людей

Аніж у ожевиці до Сан’ї

Куди відступають чаплі

У блакитних сльозах

Останній синій

знати, як померти

Супутники

Чи знаємо ми Пані, яка завдає нам болю

Чи відчуває вона велике горе

Його сумне серце

Це букова деревина

Це змусить нас повірити в диявола

Якщо я напишу тобі мій тов

Мова йде про сезон

Якщо я тобі напишу

Це той вітер Фена і Ломбардії

збитий

Усі чаплі