La Java De Doudoune - Original - Jean Gabin, Mistinguett

Y a des gens, pour être heureux

C’qu’il leur en faut des choses

Quand ils n’ont pas tout pour eux

Alors, les v’là moroses

Leur faut des liquettes en soie

Des perlouses, ma chère

Ils mangent comme des rois

Sans y mettre les doigts

Leurs moules marinières

Ah !

C’qu’ils font les magnes

Pour boire du champagne !

Mais pour nous, vraiment

N’en faut pas tant

Pour être heureux

Pas besoin d’argent

Pour dix ronds, nous, à deux

On fait la fête

Bien enlacés et si gentiment

Pour danser, on s’en va au bal musette

Des p’tites saucisses qu’on mange à belles dents

Ça vaut bien l’foie gras et les écrevisses

Quand on s’bécote

Si ça dure longtemps

C’est qu’on s’aime

De vrai, nous, c’est pas du vice

Pas besoin d’argent

Y en a d’autres pour qui l' bonheur

C’est Deauville, Monte-Carle

Ou s’appuyer sur le c ur des actrices

Ah, tu parles !

Quand ils s’quittent, c’est sans chagrin

Sans haine ou bien sans larmes

S’disputer en plein, à coups de traversins

C’est encore du charme

Mais eux, d’un ton sec

Disent: «Tiens, v’là un chèque.»

Tandis qu’nous, vraiment

N’en faut pas tant

Pour être heureux

Pas besoin d’argent

Si, des fois, il arrive qu’on s' monte la tête

(Qu'on se monte la tête.)

L’soir, on en rit, en se murmurant:

«Prends ma bouche

Ah !

Donne-moi tes mirettes.»

Nous, c’est bien simple

Jamais d’boniment, nos baisers

Jamais, on ne les regrette

Jamais, on ne les regrette

Et comme nos c urs, comme nos c urs

Y a quéqu'chose dedans

On a tout, pas besoin d’argent

Є люди, щоб бути щасливими

Які їм потрібні речі

Коли в них немає всього

Тому тут вони похмурі

Їм потрібні шовкові сорочки

Бісер, люба моя

Вони їдять, як королі

Не вставляючи в нього пальців

Їхні морські мідії

Ах!

Що вони роблять магні

Випити шампанського!

Але для нас, дійсно

Не треба так багато

Щоб бути щасливим

Не треба грошей

На десять раундів, нас двоє

Ми святкуємо

Добре обійнявся і так мило

Потанцювати ми йдемо на бал-мюзет

Маленькі сосиски, які ми їмо великими зубами

Варто фуа-гра та раків

Коли ми цілуємось

Якщо це триває довго

Це те, що ми любимо один одного

Справді, ми не порок

Не треба грошей

Є інші, для кого щастя

Це Довіль, Монте-Карл

Або спертися на серце актрис

О, ти говориш!

Коли вони розлучаються, то без смутку

Без ненависті чи без сліз

Сперечаються повною мірою, з опорами

Це все ще чарівність

Але вони, в сухому тоні

Скажіть: «Ось, ось чек».

Поки ми справді

Не треба так багато

Щоб бути щасливим

Не треба грошей

Якщо іноді трапляється так, що ми збираємося разом

(Давайте зберемося разом.)

Увечері ми над цим сміємося, шепчучи один одному:

«Візьми мій рот

Ах!

Віддай мені своїх підзорів».

Ми, це дуже просто

Ніколи ніякої реклами, наші поцілунки

Ми ніколи про них не шкодуємо

Ми ніколи про них не шкодуємо

І як наші серця, як наші серця

Щось у цьому є

У нас все є, гроші не потрібні