Chronique d'une toxine - Java

Dans une autre vie

J’aurais pu être le chat de Néfertiti

Ou bien entre la poussière et la poussière

Fouiller la terre comme un verre.

Hélas

La réincarnation n est plus ce qu’elle était

J’ai dû bien mal me comporter

Pour que mon karma soit déprécié

L’Eternel eut une idée, plus fine

Et m a réincarné en coulée d’urine

J suis né à Ménilmontant, sur la butte

Jaillit du gland d un poivrot titubant emmené par la pente

Je glisssssse sur le bitume

Entre les égouts, les mégots, les moteurs qui fument

Mais qu est-ce?

Sur mon chemin

Une flaque puante, le vomi d un mondain

Sans le sous, je ruisselle sur la voierie

Lèche la rue, la pestilence, la pénurie

Hier sur la paille, aujourd hui sur le trottoir

La fuite épuise le purgatoire

Je suis l encre et le serpent

Une larme sur le pavé, un torrent

La vie, la mort d une ligne d urine

Triste chronique d une toxine

Coulant vers Bastille, j poursuis la descente aux enfers

M enroule aux pieds des belvédères

J enfile les tournants, les daubes, les chicanes

J m attarde un peu pour frôler les platanes

J avoue, j'évolue en mauvaise compagnie:

Poubelles, salives, dégueulis

Autant de cousins, de confrères et d’amis

Connaissances nouées dans les bas-fonds du purin de la vie

Mais quelle consolation

Lorsqu’aspiré, je coule entre les hauts talons

Et m’initie au miracle infini

De la lingerie

Plus loin j inonde Le Marais, les beaux quartiers

Rivalise avec l urine de qualité, mais

Les gens me snobent, s écartent de mon sillage

Je sens l ammoniac à plein nez

Ruiné, j ai pas les bonnes origines

D une vessie pleine de bière descendant les pissotières des latrines

La rue, les toxines, pour seules mères

Aux abords des quais, ma course prend fin

Sur le point cloaque, le fleuve parisien

En pleine coulée, je suis projetée dans la Seine

Où les merdes de mon espèce sont ici les seules sirènes

A mes côtés flotte une vieille bouteille de Saint Julien

Du goulot au tour de reins

La voir ainsi filant, sur le fleuve au matin

C est le coup de folie, de foudre, je demande sa main

Voila le filet de pisse à la fin féérique

Un jeune marié voguant.

Vers l Atlantique !!

В іншому житті

Я міг бути котом Нефертіті

Або між пилом і пилом

Копає землю, як склянку.

на жаль

Реінкарнація вже не те, що було раніше

Мабуть, я поводився погано

Щоб моя карма була знецінена

Господь мав кращу ідею

І перевтілив мене в струмінь сечі

Я народився в Менільмонтані, на пагорбі

Вирвавши з головки приголомшливої ​​п’яниці, понесеної вниз по схилу

Я ковзаю по асфальту

Між каналізацією, недопалками, димовими двигунами

Але що таке?

В дорозі

Смердюча калюжа, світська блювота

Без копійки біжу по дорозі

Лижуть вулицю, мор, нестачу

Вчора на соломі, сьогодні на тротуарі

Політ вичерпує чистилище

Я чорнило і змія

Сльоза на бруківці, потік

Життя, смерть лінії сечі

Сумна хроніка токсину

Течу в бік Бастилії, продовжую спуск у пекло

Закататися біля підніжжя бельведерів

Я беру черги, тушковані страви, шикани

Трохи затримуюся, щоб попастися платанів

Зізнаюся, я рухаюся в поганій компанії:

Сміття, слина, блювота

Так багато кузенів, колег і друзів

Знання, зв’язані в життєвому гною мілководдя

Але яка втіха

При смоктанні я тону між високими підборами

І знайомить мене з нескінченним дивом

білизна

Далі я заливаю Ле Маре, прекрасні околиці

Суперники якості сечі, але

Люди зневажають мене, геть з мене

Я пахну аміаком

Зруйнований, я не маю правильного походження

З сечового міхура, наповненого пивом, спускається в туалет pissotières

Вулиця, токсини, тільки для матерів

Біля доків мій біг добігає кінця

На вигрібній ями, паризька річка

У повному руслі мене кидають у Сену

Де такі лайно, як я, тут єдині русалки

Біля мене плаває стара пляшка Сен-Жюльєна

Від шийки до повороту нирок

Бачити, як вона так крутиться, на річці вранці

Це удар божевілля, блискавка, я прошу його руки

Ось цівка сечі в кінці казки

Парусний молодят.

До Атлантики!!