Death & Life - Jamie Lin Wilson

Got her legs crossed at her ankles and her purse down by her feet

She takes a look around and wonders how this came to be

The boy that’s there beside her, spittin' image of the man

Who carried all the weight and built this house with his two hands

In forty-some-odd years she never had to sleep alone

It’s been three years in November, she still ain’t bought a stone

Said «I used to be a lover but I still feel like a wife»

That’s the way that it goes in the game of death and life

A father always tries to treat a boy just like a man

And he saw his had a way to work through life with his two hands

He knew that he was dying but before his days were done

After he said all his goodbyes he asked one more thing of his son

Well his old man died in April and he went to build a box

Every nail and every board was a tear that never dropped

Then he had a baby boy born on the same day as his dad

So he took his name to give him, it’s the best thing that he had

Souls, they move in circles as the generations pass

And the old ones hold the young as though the time will never last

And the dusk leads to the dawn as the darkness brings us light

That’s the way that it goes in the game of death and life

All the children at the graveyard, they’re just jumping over rocks

And reading all the names on all the cemetery plots

They’re soaking up the sun and wondering how it feels to die

That’s the way that it goes in the game of death and life

Souls, they move in circles as the generations pass

And the young ones hold the old like it’s the only thing they have

The dusk leads to the dawn as the darkness brings us light

That’s the way that it goes in the game of death and life

That’s the way that it goes in the game of death and life

That’s the way that it goes in the game of death and life

Схрестила ноги на щиколотках, а сумочку опустила біля ніг

Вона озирається навколо і дивується, як це сталося

Хлопчик, який стоїть поруч із нею, плює зображення чоловіка

Хто виніс всю вагу і двома руками побудував цей будинок

За сорок з гаком років їй ніколи не доводилося спати на самоті

Минуло три роки в листопаді, а вона досі не купила камінь

Сказав: «Я був коханцем, але я все ще відчуваю себе дружиною»

Ось як це відбувається в грі смерті та життя

Батько завжди намагається ставитися до хлопчика як до чоловіка

І він побачив, що має спосіб працювати по життю двома руками

Він знав, що помирає, але до того, як його дні закінчилися

Після того, як він попрощався, він попросив ще про одного сина

Його старий помер у квітні, і він пішов будувати коробку

Кожен цвях і кожна дошка були сльозою, яка ніколи не капала

Потім у нього народився хлопчик того самого дня, що й його тато

Тож він взяв своє ім’я, щоб віддати йому, це найкраще, що він мав

Душі, вони рухаються колами, як проходять покоління

І старі тримають молодих, як хоч час не мине

І сутінки ведуть до світанку, як темрява несе нам світло

Ось як це відбувається в грі смерті та життя

Усі діти на кладовищі, вони просто стрибають через каміння

І читання всіх імен на всіх ділянках кладовища

Вони лежать на сонці й цікавляться, як це — померти

Ось як це відбувається в грі смерті та життя

Душі, вони рухаються колами, як проходять покоління

А молоді тримаються за старих, наче це єдине, що вони мають

Сутінки ведуть до світанку, а темрява несе нам світло

Ось як це відбувається в грі смерті та життя

Ось як це відбувається в грі смерті та життя

Ось як це відбувається в грі смерті та життя