Kermit Vale - James Intveld

It was dark on the night that we made love on the grave of Kermit Vale

The full moon lay on clouds of coal like a prisoner’s waiting jail

We ran into the graveyard on a wager and a dare

We both we young and crazy then and very hard to scare

That’s the night that we made love on the grave of Kermit Vale

We stepped on every ancient rock and writings carved in stone

We laughed so hard I slipped and fell on a grave that sat alone

I wiped away the dirt that must have covered up the name

It looked to be an older one destroyed by years of rain

But I could see it plain the grave of Kermit Vale

I held my girl with all my might and didn’t speak a word

We felt so weak and helpless that our cries were never heard

We laid our naked bodies down upon the jagged stone

She said from this day forward we would never be alone

That’s the night that we made love on the grave of Kermit Vale

I looked my loved one in the eyes free from any shame

The passion that we felt that night would never be the same

We were so desperately in love for love had just begun

And so afraid that someday we would lose the other one

That’s the night that we made love on the grave of Kermit Vale

And as we rose to leave I read again what we had seen

That Mr. Vale was not a man but a boy of seventeen

And as our full moon disappeared we walked home all the way

And thought about the teenage boy who lay there in the grave

That’s the night that we made love on the grave of Kermit Vale

Було темно в ту ніч, коли ми займалися коханням на могилі Керміт-Вейл

Повний місяць лежав на хмарах вугілля, наче в'язниця в'язня

Ми побігли на цвинтар на пару та виважу

Тоді ми обидва молоді й божевільні, і їх дуже важко налякати

Це та ніч, коли ми займалися коханням на могилі Керміт-Вейл

Ми наступили на кожну стародавню скелю та висічені в камні письмена

Ми так сміялися, що я послизнувся і впав на могилу, яка сиділа сама

Я витер бруд, який, мабуть, прикрив ім’я

Здавалося, старіший, знищений роками дощу

Але я бачив це на  могилі Керміт-Вейл

Я тримав свою дівчину з усієї сили і не промовляв ні слова

Ми почувалися такими слабкими й безпорадними, що наші крики ніколи не були почуті

Ми поклали свої оголені тіла на зубчастий камінь

Вона сказала, що з цього дня ми ніколи не будемо на самоті

Це та ніч, коли ми займалися коханням на могилі Керміт-Вейл

Я дивився в очі своїй коханій, не відчуваючи сорому

Пристрасть, яку ми відчули тієї ночі, ніколи не буде такою

Ми були так відчайдушно закохані, бо любов тільки почалася

І так боїться, що колись втратимо іншого

Це та ніч, коли ми займалися коханням на могилі Керміт-Вейл

І коли ми встали, щоб піти, я знову прочитав те, що ми бачили

Що містер Вейл був не чоловіком, а сімнадцятирічним хлопчиком

І коли наш повний місяць зник, ми всю дорогу пішли додому

І подумав про хлопчика-підлітка, який лежав у могилі

Це та ніч, коли ми займалися коханням на могилі Керміт-Вейл